Надходить та година

Коли всi тридцять два пасажири щасливо опинилися в салонi i iх знову порахували, автобус у супроводi чотирьох полiцiйних мотоциклiв iз увiмкненими сиренами розпочав повiльний шлях назад до кордону.

Джайлз уже збирався взяти Карiн за руку, як голос за спиною промовив:

– Ви сер Джайлз Беррiнгтон, чи не так?

Джайлз озирнувся, щоб побачити обличчя того, кого впiзнав, хоча й не мiг згадати його iменi.

– Кiт Брукс.

– А, звiсно ж, – вiдповiв Джайлз, – «Телеграф». Приемно бачити вас знову, Кiте.

– Позаяк ви представляете Лейбористську партiю, сер Джайлз, чи можу я припустити, що ви все ще сподiваетесь повернутися до активноi полiтики?

– Я намагаюся пiдтримувати з нею зв’язок, – сказав Джайлз, не бажаючи вести тривалу бесiду з журналiстом.

– Менi шкода, що ви не взяли участi у довиборах, – зронив Брукс. – Фiлдiнг здаеться доволi приемним хлопцем, але я сумую за вашими виступами з передньоi лави.

– Коли я був у палатi, ви такого не казали.

– Як ви добре знаете, така полiтика газети, але у вас е шанувальники в iнформацiйному бюро, зокрема й Бiлл Дiдс, тож можу вам сказати, що ми всi вважаемо теперiшнiх мiнiстрiв тiньового кабiнету доволi безбарвними.

– Так кажуть про кожне нове поколiння полiтикiв.

– Тим не менш якщо ви все ж вирiшите повернутися, зателефонуйте менi, – журналiст подав Джайлзу вiзитiвку. – Ви будете здивованi нашим ставленням до вашого другого пришестя, – додав вiн, перш нiж зайняти свое мiсце.

– Вiн здаеться доволi приемним, – озвалася Карiн.

– Нiколи не можна довiряти «Телеграф», – заперечив Джайлз, кладучи вiзитiвку у свiй гаманець.

– Думаете повернутися?

– Це було б не так просто.

– Через мене? – Карiн узяла його за руку, коли автобус зупинився бiля шлагбаума на вiдстанi кiлькох сотень ярдiв вiд свободи.

Чоловiк збирався вiдповiсти, але дверi вiдчинилися, впускаючи досередини струмiнь холодного повiтря.

Трое офiцерiв в унiформi знову зайшли в салон. Джайлз iз полегшенням побачив, що ранкова змiна вже звiльнилася.

Коли вони почали повiльно й прискiпливо перевiряти кожен паспорт та вiзу, Джайлз раптом щось згадав. Вiн витягнув гаманець, дiстав маленьку фотографiю Карiн i швидко передав iй. Вона вилаялася пiд нiс, вийняла з торбинки паспорт i за допомогою пилочки для нiгтiв почала обережно здирати попередню свiтлину.

– Як я могла забути? – прошепотiла Карiн, використовуючи такий самий маленький тюбик клею, щоб прилiпити власну фотографiю на мiсце.