Надходить та година

На жаль, у парламентi його не вистачае, але не кажiть йому, що я так сказала.

– Чому нi? – здивувалася Емма.

– Тому що це не вiдповiдае його уявi про мене, i я не впевнена, що вiн повiрить.

– Я б хотiла йому сказати. Зараз вiн дещо пригнiчений.

– Не хвилюйтеся, вiн невдовзi повернеться в якусь iз палат. Це у нього в кровi. А як щодо вас? Ви не думали коли-небудь пiти у полiтику, панi Клiфтон? У вас е всi належнi для цього данi.

– Нiколи, нiколи, нiколи, – енергiйно захитала головою Емма. – Я не впораюся з таким тиском.

– Ви впоралися з ним доволi добре пiд час нещодавнього судового розгляду, i пiдозрюю, що тиск вас не турбуе, коли йдеться про протистояння з вашими колегами-директорами.

– Це iнший тиск, – заперечила Емма. – І в будь-якому разi…

– Менi шкода, що перебиваю вас, панi державний секретар, – втрутився схвильований помiчник, – але, схоже, що кандидата спiткало лихо.

Панi Тетчер звела погляд i побачила, як якась бабега погрожувала пальцем кандидату вiд торi.

– Це не лихо. А ця панi, мабуть, ще пам’ятае, як цю вулицю бомбили нiмцi. Оце були справжнi клопоти. – Вона повернулася до Емми. – Менi доведеться покинути вас, панi Клiфтон, але сподiваюся, що ми ще зустрiнемося, можливо, за спокiйнiших обставин.

– Державний секретар?

– Так-так, уже йду, – вiдгукнулася панi Тетчер. – Я ж не можу вiчно тримати його за руку. Але якщо вiн не може впоратися з однiею старенькою, то як вiн сподiваеться протистояти грiзнiй опозицii в Палатi громад? – додала вона, перш нiж вiдiйти.

Емма посмiхнулася i перейшла через дорогу, щоб знову приеднатися до брата, який намагався втовкмачити вiйськовому на вигляд джентльмену версiю, чому не вiн балотуеться на довиборах.

– І що можеш про неi сказати? – запитав Джайлз, коли зумiв спекатися настирливого виборця.

– Вона чудова, – вiдповiла Емма. – Справдi чудова.

– Погоджуюся з тобою, – сказав Джайлз. – Але не кажи iй про це.

* * *

Телефон задзеленчав тодi, коли вiн найменше цього очiкував.

– Даруйте, що дзвоню вам так рано, Джайлзе, але не можу телефонувати зi свого офiсу.

– Розумiю, – Джайлз прокинувся остаточно.

– Якби ви змогли бути у Берлiнi двадцять другого травня, – сказав Вальтер, – я змiг би доправити ваш пакет.

– Це чудова новина.