Надходить та година

Я дуже радий, що налагодив партнерськi стосунки з його сином, i сподiваюся на таку ж довгу та плiдну спiвпрацю».

– Дякую, – сказав Гаррi, коли офiцiант налив йому другу фiлiжанку кави.

Вiн глянув у вiкно, помiтивши, як хмарочоси Мангеттена дедалi меншають в той час, коли потяг продовжував мчати до Пiтсбурга.

Гаррi вiдкинувся на спинку сидiння, склепив повiки й подумав про свою зустрiч iз Оленою Бабаковою. Вiн лише сподiвався, що вона виконае бажання свого чоловiка. Тож намагався пригадати точнi слова Анатолiя.

* * *

Аарон Гiнзбург пiднявся рано, схвильований перспективою свого першого дня на посадi заступника директора новоi компанii.

– «Вiкiнг-Малберрi», – пробурмотiв вiн у дзеркало для голiння. Йому сподобалося, як це звучить.

Перша зустрiч того дня була призначена на дванадцяту годину, коли Гаррi мав повiдомити про результати свого вiзиту до панi Бабаковоi. Аарон планував видати «Дядька Джо» у квiтнi i був радий, що Гаррi погодився поiхати в турне. Пiсля легкого снiданку – тости й оксфордська мармуляда, яйце, варене три хвилини, й горнятко чаю «Граф Грей» – Аарон удруге прочитав статтю у «Нью-Йорк таймс».

Вiн визнав, що деталi його домовленостi з Рексом Малберрi висвiтленi достовiрно, i був радий переконатися, що його новий партнер повторюе те саме, що багато разiв казав i Аарону: «Я пишаюся тим, що об’еднався з видавництвом, яке мае такi чудовi лiтературнi традицii».

Оскiльки був ясний погiдний ранок, Аарон вирiшив пройтися на роботу пiшки й насолодитися думкою про те, що розпочинае життя заново.

Вiн замислився, скiльки часу мине, перш нiж його батько визнае, що син ухвалив правильне рiшення, якщо компанiя зможе грати у вищiй лiзi. Чоловiк перейшов дорогу й опинився на Сьомiй авеню, i його посмiшка ширилася з кожним кроком. Пiдходячи до знайомоi будiвлi, вiн помiтив двох шикарно вдягнених швейцарiв, якi стовбичили бiля входу. Такi витрати його батько не схвалив би. Один iз чоловiкiв ступив крок уперед i вiддав честь.

– Доброго ранку, пане Гiнзбург, – Аарон був вражений, що вони знають його iм’я.

 – Нам доручено, сер, не пускати вас усередину.

Аарон остовпiв.

– Але це якась помилка, – врештi-решт спромiгся сказати вiн. – Я заступник директора компанii.

– Даруйте, сер, але такi маемо вказiвки, – озвався й другий охоронець, ступивши вперед, аби перекрити йому шлях.

– Але це якась помилка, – повторив Аарон.

– Нiякоi помилки немае, сер. Вказiвки були вкрай чiткими.