Надходить та година

Вiн був одягнений у костюм, який залишився, мабуть, ще зi шкiльних рокiв.

– Менi лестить те, що ви мене пам’ятаете, панi Клiфтон.

– Як я могла тебе забути? Зрештою, Гаррi нiколи не втомлювався менi нагадувати: «Дiкiнс вчиться у моему класi, але, чесно кажучи, вiн у вищому класi».

– І я довiв, що маю рацiю, мамо, – втрутився Гаррi, приеднуючись до них. – Адже Дiкiнс зараз професор кафедри грецькоi мови в Оксфордi. І, як i я, вiн загадково зник пiд час вiйни. Але поки я сидiв у буцегарнi, вiн ховався у мiсцi пiд назвою Блечлi-парк[4 - Блечлi-парк – маеток, розташований у Мiлтон-Кiнзi у графствi Бакiнгемшир.

Пiд час Другоi свiтовоi вiйни там мiстилася Урядова школа кодiв i шифрiв Великоi Британii, яка серед iншого зумiла зламати нiмецькi шифри «Енiгми».]. І вiн нiколи не розповiдав, що вiдбувалося за тими вкритими мохом стiнами.

– І сумнiваюся, що вiн коли-небудь це зробить, – докинула Мейзi, уважнiше придивляючись до Дiкiнса.

– Ви коли-небудь бачили «Трьох дурнiв»[5 - В англiйських оселях часто можна побачити картини, на яких зображенi два вiслюки з пiдписом «Трое дурнiв».

Третiм мае бути той, хто дивиться на картину. Про неi згадуе Блазень у п’есi В. Шекспiра «Дванадцята нiч, або Як собi хочете».]? – запитав Джайлз, раптово з’являючись поруч iз Дiкiнсом.

– Яка вистава? – поцiкавився Гаррi.

– «Дванадцята нiч», – сказав Джайлз.

– Непогано, а який персонаж промовляе цi слова i кому?

– Блазень – серу Андреа Трясу.

– А кому ще?

– Серу Тобiо Гику.

– Вражае, – зауважив Дiкiнс, посмiхаючись своему давньому приятелю, – але, для альфи й омеги, яка дiя i яка сцена?

Джайлз замовк.

– Дiя друга, сцена третя, – пiдказав Гаррi. – А ви помiтили помилку в одному словi?

– Ви нiколи не бачили цiеi вистави?[6 - В оригiналi е слово never (нiколи) замiсть ever (коли-небудь).] – здивувалася Мейзi.

Усi трое замовкли, поки не пiдiйшла Емма й не сказала:

– Припинiть викаблучуватися. Це не зустрiч давнiх друзiв.

– Вона завжди любила проявляти владу, – сказав Джайлз, коли давнi шкiльнi друзi пiшли спiлкуватися з iншими гостями.

– Коли жiнка виявляе потяг до керiвництва, – мовила Мейзi, – ii вiдразу ж беруть на кпини, а коли чоловiк робить те саме, його вважають рiшучим i природженим лiдером.

– Так було вже двiчi, – пiдтвердила Емма. – Можливо, нам варто щось iз цим зробити.

– Ти вже зробила, люба.

* * *

Пiсля вiд’iзду останнього гостя Гаррi з Еммою проводжали Мейзi назад до котеджу.