Повне зібрання творів

– Люди забули цю iстину, – напучував лис, – а ти не повинен забувати ii. За тих, кого приручив, ти вiдповiдаеш довiку. Ти вiдповiдаеш за свою троянду…

– Я вiдповiдаю за свою троянду… – повторив Маленький Принц, щоб запам’ятати.

Роздiл XXII

– Добрий день! – привiтався Маленький Принц.

– Доброго здоров’я! – вiдповiв стрiлочник.

– Що ти тут робиш? – запитав Маленький Принц.

– Сортую пасажирiв, по тисячi в одному пакетi, – мовив стрiлочник. – Скеровую потяги, якi везуть iх, то праворуч, то лiворуч.

Кур’ерський потяг з осяяними вiкнами прогуркотiв, наче грiм, аж здригнулася будка стрiлочника.

– Ого, як спiшать! – зауважив Маленький Принц. – Чого шукають тi люди?

– Навiть машинiст не знае, – вiдповiв стрiлочник.

У зворотному напрямi прогуркотiв ще один осяйний кур’ерський потяг.

– Що, вже повернулися? – здивувався Маленький Принц.

– Та це iншi люди, – пояснив стрiлочник. – Мiняються мiсцями.

– А там, де вони були, iм не подобалось?

– Нiкому нiколи не подобаеться його теперiшне мiсце, – вiдповiв стрiлочник.

Гуркнув, мов грiм, третiй осяйний кур’ерський потяг.

– Вони женуться за першими пасажирами? – запитав Маленький Принц.

– Нiхто нi за ким не женеться. Люди там усерединi сплять або позiхають. Тiльки дiти туляться носами до шибок.

– Тiльки дiти знають, чого шукають, – промовив Маленький Принц. – Вони марнують час на ганчiр’яну ляльку, i ця лялька набувае для них значення, i коли забрати ii, дiти плачуть…

– Щастить iм! – кинув стрiлочник.

Роздiл XXIII

– Добрий день! – привiтався Маленький Принц.

– Доброго здоров’я! – вiдповiв крамар.

Цей крамар продавав удосконаленi пiгулки, якi тамували спрагу. Ковтаеш одну в тиждень – i вже не хочеться пити.

– Навiщо ти продаеш iх? – запитав Маленький Принц.

– Це велика економiя часу, – вiдповiв крамар. – Фахiвцi вже все порахували. Заощаджуеш п’ятдесят три хвилини на тиждень.

– І що роблять iз тими п’ятдесятьма трьома хвилинами?

– Що завгодно…

«Якби я, – подумки сказав собi Маленький Принц, – мав вiльнi п’ятдесят три хвилини, я б потихеньку пiшов до джерела…»

Роздiл XXIV

Минув уже тиждень, як мiй лiтак поламався в пустелi, а слухаючи розповiдь про крамаря, я випив останню краплю свого запасу води.

– Ох! – сказав я Маленькому Принцовi.