Круговерть

«Мiсто займае площу десять квадратних миль; вулиць – 181 миль, iз них 137 миль забрукованi; система водопостачання, яка коштувала два мiльйони доларiв, складае 77 миль».

Пiд номером 861 на вулицi Джессамайн стояв майже зогнилий особняк. Вiн розмiстився за тридцять ярдiв вiд вулицi, а будiвлю затуляв прекрасний гайочок дерев i непiдрiзаний чагарник. Кущi бушпану практично приховували паркан вiд людських очей. Ворота були замкненi за допомогою мотузяного зашморгу, накинутого на стовп ворiт i перший кiл огорожi. Коли ж ви потрапляете досередини, то можете побачити, що № 861 – лише оболонка, тiнь, примара колишньоi величi та досконалостi.

Коли карета перестала торохтiти й втомленi конi зупинилися, я передав своему перевiзнику п’ятдесят центiв i чверть долара на чай, неабияк задоволений власною щедрiстю, але той захитав головою.

– Два долари, сир, – сказав вiн.

– Як це? – здивувався я. – Я чiтко чув, як ви волали бiля готелю: «П’ятдесят центiв у будь-куди частину мiста».

– Два долари, сер, – наполягав возiй. – Дуже довгий шлях вiд готелю.

– Але ж це в межах мiста, – сперечався я. – Не думай, що тобi попався якийсь жовторотий янкi. Бачиш пагорби он там? – я вказав на схiд, хоча сам не мiг iх бачити через дощ. – Знай, що я народився i вирiс на тому боцi. Ти що – старий дурний нiггер, котрий не розрiзняе людей, коли iх бачить?

Похмуре обличчя короля Сетiвейо злагiднiло.

– То ви з Пiвдня, сир? Це вашi черевики обдурили мене. Вони занадто гострi для джентльмена з Пiвдня.

– Отже, тариф тепер буде п’ятдесят центiв, сподiваюся? – сказав я невблаганно.

Колишнiй вираз поеднання жадiбностi та ворожнечi повернувся на обличчя перевiзника, залишався там десять iз секунд i зник.

– Сир, – сказав вiн, – п’ятдесят центiв звичний тариф, але менi потрiбнi два долари, сир, менi треба отримати два долари сьогоднi. Я не вимагаю iх у вас, сир, пiсля того, як дiзнався, звiдкiля ви. А просто кажу, що повинен отримати два долари цього вечора.

Мир i впевненiсть вiдтепер оселилися на його важкому обличчi. Возiй був щасливiшим, нiж сподiвався. Замiсть того, щоб пiдiбрати цуцика, який не знае цiн, вiн натрапив на досвiдченого собацюру.

– Ви ганебний старий негiдник, – вилаявся я i потягнувся до кишенi, – за вами полiцiя плаче.

Я вперше побачив на його обличчi посмiшку. Вiн знав, вiн знав, вiн знав.

Я дав йому двi банкноти по долару. Коли передавав грошi, то помiтив, що одна з них бачила важкi часи.