Круговерть

 – Якби я не бачив, як ти якось переблефував трьох картярiв iз Мазацал-сiтi з порожнiм револьвером у Фенiксi…

Голос Реп’яха розчинився в суцiльному горi.

– Сигари! – гучно покликав вiн офiцiанта, щоб приховати своi емоцii.

– Пачку турецьких цигарок для мене, – додав Меррiтт.

– Ти платиш, – нагадав Реп’ях, намагаючись приховати свое презирство.

О сьомiй вони повечеряли в ресторанi, який рекламують у газетi.

Того вечора там зiбралося вишукане товариство. Яскраво слiпило вiд надмiрноi кiлькостi вродливих жiнок i вiд – нехай так – мужнiх чоловiкiв.

Оркестр грав чарiвно. Як тiльки офiцiант передавав грошовий привiт вiд котрогось вiдвiдувача, уся капела вибухала чарiвними звуками. Чим бiльше пива пили, тим ставало гарячiше. Така закономiрнiсть.

Меррiтт за вечерею намагався переконати свого приятеля. Реп’ях був його давнiм товаришем, i теперiшнiй ньюйоркець його любив. Вiн вмовляв друзяку сьорбнути коктейлю.

– Я вiзьму м’ятний чай, – заперечив Реп’ях, – заради старих часiв.

Але я вiддаю перевагу чистому вiскi. Ти платиш.

– Правильно! – пiдтвердив Меррiтт. – А тепер поглянь на це меню, чи не знайдеться там чогось цiкавенького?

– Щоб я провалився! – буркнув Реп’ях iз вибалушеними очима. – Невже в цьому вагончику е всi цi позицii? Що це таке? Конина зi задишкою? Я пас. Але погляньте! Тут харчу на двадцять обiдiв. Зачекаю, поки сам не побачу.

Страви замовили, i Меррiтт звернувся до карти вин. – Цей «медок» цiлком непоганий, – зауважив вiн.

– Ти лiкар, тобi виднiше, – гмикнув Реп’ях. – А менi краще чисте вiскi. Ти платиш.

Реп’ях окинув поглядом кiмнату. Офiцiант принiс страви та забрав брудний посуд. Гiсть спостерiгав. Вiн побачив, як саме юрба розважаеться в ресторанi Нью-Йорка.

– Якими були справи з худобою, коли ти покинув Гiлу? – поцiкавився Меррiтт.

– Люксусово, – вiдрубав Реп’ях. – Бачиш молодицю в червоному шовку з цятками за тим столом? Я б iй дозволив спекти боби на своему вогнищi.

Так, iз худобою все гаразд. Вона виглядае так гарно, як той бiлий мустанг, якого я якось побачив на Чорнiй рiчцi.

Коли принесли каву, Реп’ях поклав одну ногу на крiсло поруч себе.

– Ти сказав, що це зручне мiсто, Сохатий, – у задумi зронив вiн. – Атож, мiсто зручне. Воно вiдрiзняеться вiд рiвнин, овiяних пiвнiчним вiтром. Як ви називаете цю мiшанку в горщику з вухами, Сохатий? А, так, соус камберленд. Непоганий.