Круговерть

Вiд цiеi делегацii джентльменiв «Королiвських гончакiв на ведмедiв» доброго короля Теддi вiдколовся такий собi Реп’ях Най iз Пiн-Фiзера в Аризонi.

Щоденний циклон у годину пiк на Шостiй авеню вiдтiснив його вiд компанii побратимiв. Пилюка вiд шурхоту тисячi спiдниць заполонила йому очi. Потужний гуркiт потягiв, що мчали над землею, ошелешив зайду. А вiдблиск двох тисяч блискучих очей заслiпив його.

Буря була настiльки несподiваною та приголомшливою, що першою думкою Реп’яха було впасти на землю i схопитися за якийсь корiнь.

Тодi вiн згадав, що переполох вчинили люди, а не погода, i пiрнув вiд нього з усмiшкою в якийсь пiд’iзд.

Журналiсти писали, що нiчого, крiм капелюхiв з широкими крисами, не видавало захiдного походження цих гаучо Пiвночi. Нехай небо протре iм очi! Костюм iз чорноi дiагоналi[49 - Дiагональ – щiльна тканина з бавовняноi або вовняноi крученоi пряжi.], дуже пом’ятий у неможливих мiсцях; яскраво-синя краватка, зав’язана на фабрицi; низький, вiдкочений донизу комiр часiв Сеймура та Блера, бiлоснiжний, як аркушi меню на вiкнах ресторанiв, вiдчинених цiлодобово, крiм недiлi; кривi ноги – вiд верховоi iзди; своерiдний вигин великого пальця правоi руки й iнших пальцiв – вiд мiцного тримання ласо; глибоко вкорiнена лiтня засмага, яку не здатне спричинити навiть найгарячiше сонце в Кейп-Мей[50 - Кейп-Мей – мiсто в штатi Нью-Джерсi, в якому навiть улiтку не надто припiкае.

]; блакитнi очi, що рiдко моргають i несвiдомо роздiляють натовп на четвiрки, буцiмто iх випустили зi загону; вiдокремлена самотнiсть i врочистiсть виразу обличчя, немов в iмператора або того, чиi горизонти не простягаються далi, нiж на день iзди конем – усi цi ознаки Заходу були на Реп’яху Наю. О, так, вiн носив капелюха з широкими крисами, любий читачу, такого самого, як тi, що носять листоношi з поштових вiддiлень на Медiсон-сквер, коли вирушать до парку в Бронксi в недiлю по обiдi.

Несподiвано Реп’ях Най кинувся в рухомий табун столичноi худоби, схопив якогось чолов’ягу, висмикнув iз людського потоку та так втелющив йому в груди, що того аж до стiни вiдкинуло.

Потерпiлий пiдняв свого капелюха з розлюченим поглядом жителя Нью-Йорку, котрий зазнав обурливого до себе ставлення i мае намiр написати про це до «Триб’юн». Але поглянув на свого нападника i второпав, що цей стусан був проявом любовi та прихильностi в манерах Заходу, котрий вiтае своiх друзiв п’ястуками нахабно та гамiрно, а ворогiв – пристойно та стримано, щоб добре прицiлитися.