Круговерть

Вiн сказав, що якось намагався привернути увагу громадськостi тим, що засадив часником невеличку дiлянку на схiднiй околицi мiста для безкоштовного користування бiднотою, але як тiльки Карнегi вчув про це, вiдразу ж забудував цю дiлянку бiблiотекою галльськоi лiтератури. Тричi вiн кидався пiд автомобiль, але единим результатом стало п’ять зламаних ребер i повiдомлення в газетах про те, що невiдомого чоловiка, зростом п’ять футiв i десять дюймiв, з чотирма вставними зубами, ймовiрно, останнього члена знаменитоi банди Рудого Лiрi, збила машина.

«А ви пробували журналiстiв», – поцiкавився я.

«Минулого мiсяця, – зiтхнув пан Вокросс, – моi витрати на обiди для журналiстiв склали 124,8 доларiв».

«І щось отримали за це?» – запитав я.

«Ага, – згадав вiн, – додайте ще вiсiм п’ятдесят за пепсин. Бо я мав проблеми з травленням».

«Тож як я можу допомогти вам стати популярним? – спробував пожартувати я. – Контрастом?

«Я й справдi мав на увазi щось подiбне цього вечора, – пiдтвердив Вокросс, – мене це засмучуе, але я просто змушений вдатися до ексцентричностi».

І тут вiн кидае серветку в зупу, пiдiймаеться i кланяеться чоловiковi, котрий жере картоплю пiд пальмою в iншому кiнцi кiмнати.

«Комiсар полiцii», – пояснив мiй супутник радiсно.

«Друже, – тодi кажу я швидко, – майте амбiцii, але не вибивайте драбину з-пiд своiх нiг. Якщо ви використовуете мене як сходинку, щоб вiтати полiцiю, то псуете менi апетит на тiй пiдставi, що я можу бути приниженим i звинуваченим.

Коли подали сквоб[44 - Сквоб – молодий голуб, вирощений на м’ясо, а також страва з м’яса такого голуба.], менi раптом пригадалася Артемiзiя Блай.

«Припустiмо, що можу органiзувати, щоб ви потрапили в газети, – кажу я, – щодня по одному стовпчику в кожнiй iз них i ваша свiтлина в бiльшостi з них упродовж тижня. Скiльки ви за це погодилися б заплатити?»

«Десять тисяч доларiв, – не завагався Вокросс i звеселiв, – але без убивств, – застерiг вiн. – Також не буду носити рожевi панталони на балу».

«Я б таке й не просив, – визнав я. – Буде почесно, стильно i по-жiночому. Скажiть офiцiанту, щоб принiс демiтассе[45 - Демiтассе – маленьке горнятко для кави по-турецьки або еспресо.] i ще трохи бобiв, тодi розкажу мiй opus moderandi[46 - Opus moderandi (лат.) – спосiб дii.]».

За годину, сидячи в червонiй кiмнатi в стилi рококо, ми уклали угоду. Того самого вечора я телеграфував паннi Артемiзii до Салiни.