Круговерть

 – Нарештi я знайшов те, що не морщиться на колiнах. Я досягнув…

Цiеi митi по монастирю пролунало глибоке бамкання великого мiдного дзвону. Мабуть, це був заклик для негайноi молитви, бо брат Амброз схилив голову, обернувся i покинув покiй без жодного слова. Вiн ледь помiтно махнув рукою, коли проходив крiзь кам’янi дверi, здавалося, так вiн попрощався зi своiми давнiми друзями. Тi покинули монастир, так бiльше i не побачивши свого давнього приятеля.

Саме таку iсторiю Томмi Ейрес i Ланселот Джиллiам привезли зi своеi останньоi поiздки до Європи.

Дiвчисько та шахрайство

Одного дня я зустрiв свого старого приятеля Фергюсона Пога. Вiн – добросовiсний шахрай найвищого гатунку. Його штаб-квартира – уся Захiдна пiвкуля, а його фахом е все – вiд спекуляцii на мiських надiлах Великих рiвнин[40 - Великi рiвнини – передгiрне плато в США та Канадi на сходi вiд Скелястих гiр.] до гендлювання дерев’яними iграшками в Коннектикутi, зробленими зi шкаралупи горiхiв, почавлених гiдравлiчним пресом.

Час вiд часу, коли Поговi вдаеться хороша афера, вiн приiжджае до Нью-Йорка вiдпочити. Вiн каже, що глечик вина, буханець хлiба та «З Долею ти, мабуть, посварився?»[41 - «З Долею ти, мабуть, посварився?» – рядок iз «Рубаi» Омара Хайяма (переклад Василя Мисика).] приблизно такий самий вiдпочинок i приемнiсть для нього, як гойдалки в атракцiонi для президента Тафта.

– Дайте менi, – каже Пог, – велике мiсто, щоб я мiг вiдпочити. Найкраще – Нью-Йорк. Я не дуже люблю ньюйоркцiв, але Мангеттен – мабуть, едине мiсце на земнiй кулi, де iх не знайти.

Поки Пог вештаеться мегаполiсом, його завжди можна знайти в одному з двох мiсць. Одне з них – маленька книгарня на Четвертiй авеню, де вiн читае книги на своi улюбленi теми – iслам i таксидермiю. Але я знайшов його деiнде – у його апартаментах на Вiсiмнадцятiй вулицi, де вiн сидiв у шкарпетках, намагаючись зiграти «Береги Вабашу» на маленькiй цитрi.

Чотири роки вiн терзав цю мелодiю, але якихось успiхiв досi не досяг.

На шифоньерцi лежав кольт сорок п’ятого калiбру з воронованоi сталi та щiльний рулон десяток i двадцяток, достатньо великий, щоб виказувати приналежнiсть до класу багатiiв. Поруч у приймальнi нервувала покоiвка, котра прибирала кiмнату, не в змозi увiйти чи дати драла, ошелешена ногами в шкарпетках, налякана кольтом, але безсила зi своiми мiськими iнстинктами позбутися магiчного впливу жовтого рулону.

Поки Фергюсон Пог теревенив, я сидiв на його валiзi.