Круговерть

Вважаю справедливим, якщо ти заробиш десять центiв, якщо поквапишся.

Крiзь бруд на обличчi шалапута проступив ображений погляд.

– Іди й сам мiняй своi грошi. Це не справжнiй сiльський одяг. Сам мiняй своi фальшивi грошi.

На розi стовбичив ледачий закликало до казино. Вiн уздрiв селюка, i його обличчя раптом стало холодним i доброчесним.

– Пане, – звернувся до нього селюк. – Я чув про мiсця в цьому мiстi, де чоловiк може пограти в покер або потягнути картку в лото. У цiй валiзi лежить 950 доларiв, а я приiхав зi старого Ольстера, щоб побачити тутешнi пам’ятки.

Не пiдкажете, де чоловiк може поставити на кiн дев’ять чи десять доларiв? Я маю намiр розважитися, а потiм, можливо, викуплю якийсь бiзнес.

Закликало виглядав ображеним i розглядав бiлу плямочку на нiгтi лiвого вказiвного пальця.

– Облиш, друже, – пробурмотiв вiн iз докором. – У полiцiйному управлiннi, мабуть, чисто подурiли, що вiдправили тебе в такому виглядi. У такiй одежi тобi не пiдiбратися навiть до гри в костi на тротуарi ближче, нiж за два квартали.

Останнього разу такий собi пан Скоттi з Долини Смертi даремно намагався перевершити тебе сiльськими аксесуарами в околицi. Тому вшивайся звiдси. Нi, не знаю я жодних закладiв, де можна поставити полiцiйний патруль проти туза.

Учергове вiдкинутий великим мiстом, що настiльки швидко викривае штучнiсть, селюк сiв на бордюр i вирiшив помiзкувати.

– Це ж мiй одяг, – сказав вiн. – Матерi його ковiнька, якщо це не так. Вони вважають, що я зi села, тому не хочуть мати зi мною нiчого спiльного.

Нiхто нiколи не висмiював цей капелюх в окрузi Ольстер. Гадаю, якщо хочеш, щоб люди помiтили тебе в Нью-Йорку, то маеш одягатися, як вони.

Тому селюк пiшов по крамницях, де чоловiки базiкали, потирали руки й самовiддано обмiрювали кравецькою рулеткою опуклiсть його внутрiшньоi кишенi, в якiй лежав рудий качан кукурудзи з кiлькома рядами зернят. Незабаром служки з пакетами та пуделками потягнулися до його готелю на Бродвеi, не освiтленого вуличними лiхтарями.

О дев’ятiй годинi вечора на тротуар вийшов чоловiк, вiд котрого вiдрiкся б весь округ Ольстер. Яскраво коричневими були його черевики, а капелюх – останнiй писк моди. Його свiтло-сiрi штани були гарненько випрасуванi; свiтло-синя шовкова хустка визирала з нагрудноi кишенi елегантноi англiйськоi маринарки. А комiр був таким бiлим, що мiг би прикрасити вiтрину пральнi. Свiтле волосся молодика було коротко пiдстрижене, а сiно зникло.