Зачарована Десна

І вже мало хто здатен збагнути, що всi гасла бiльшовицькоi революцii – фальшивi й жодне – не виконане, що хаос загнано залiзною дланню досередини, а соцiальна гармонiя – то байка для масовоi свiдомостi. І, нарештi, космос – «основний пафос будь-якоi мiфологii» – геть було злiквiдовано… Зате було генералiзовано, до потворного гiпертрофовано роль ритуалiв – всi цi революцiйнi свята з обов'язковими демонстрацiями, урочистi засiдання, зустрiчi членiв Полiтбюро ЦК ВКП(б) iз вдячними трудящими. «Двiйник» мiфу логiкою обставин витiсняв соцiальну активнiсть громади й саму людську сутнiсть на далеку периферiю i пiдмiняв ii ритуальними iграми, iмiтацiями волевияву мас.

Треба визнати гiрку правду: комунiстичнi мiфотворцi вiдводили й Довженку, i його творчостi «прагматичну функцiю» – для змiцнення свого владарювання, впровадження своеi «генеральноi лiнii» (винищення нацiональноi iнтелiгенцii, голодомор, шалена експлуатацiя, участь у подiлi Європи разом з фашистами Нiмеччини). Використовували i як митця, i як шановану у свiтi особистiсть – цим зумовленi його поiздки до Праги, Берлiна, Парижа, Лондона (1930), його виступ на І з'iздi радянських письменникiв (1934), створення документального фiльму росiйською мовою «Освобождение украинских и белорусских земель от гнета польских панов и воссоединение народов-братьев в единую семью» (1940).

Використовували, та в який спосiб? Все в той же, що протривав вiд Павла Тичини («О, будьте проклятi ви всi!» до Івана Драча («О, будьте проклятi ви ще раз!»), – методи, що iх у застiйнi 70-тi буде «науково» визначено як «контрпропаганду».

Текстiв Довженкових виступiв за кордоном немае, та прогалину красномовно заповнюе такий абзац з листа кiнорежисера до І. О. Соколянського з Берлiна: «Ставляться до мене хороше. У доповiдi вирiшив нiкому не кланятися, а навпаки, нападати i лаяти ся… Словом, хай живе за всяку цiну, за всякi муки, труднощi, зубовний скрежет наша п'ятирiчка, перша, друга, соцзмагання, ударники, з'iзди, постанови, усе те, про що любимо з тобою говорити. Єдиний для нас шлях» (розрядка моя. – Р. К.).

Я видiлив «опорнi» слова украiнського кiнорежисера, драматурга, письменника, художника, щоб читач вiдчув атмосферу, у якiй вiдбувалася провокацiйна розправа над нацiональною iнтелiгенцiею, зокрема «Процес СВУ» (1930). І як вiдлуння його – оскаженiння антиукраiнськоi пропаганди, до якоi примусили пiдключитись i Миколу Кулiша, i Миколу Хвильового… І Олександра Довженка.