Унія

І зовсiм не тому, що поступався колегам аптекарськими вмiннями або медичними знаннями. Навпаки, вiн единий зiбрав свою освiту в далеких мандрах, бачив високi куполи та хаммами[71 - Хаммам – лазня.] Константинополя, практикував у Римi й, навiть, добрався до Ерец Ізраiлю, де потерпав вiд злодюжек та лiкував одновiрцiв у святому мiстi Хевронi. В шинку, пiсля восьмоi-дев’ятоi чарки вiн починав розповiдати про пустельну краiну Мiцраiм[72 - Мiцраiм – Єгипет.], де стоять рукотворнi висоти, але над цим смiялися ще вiдвертiше, анiж над шапками-гарбузами.

Найнижча позицiя Пiнхаса в аптекарськiй iерархii визначалася, по-перше, вiдносною молодiстю i куцою бородою, а по-друге, його незрозумiлою пристрастю до грибiв, iстот пiдозрiлих.

Бiльшiсть з кагалу вважала гриби джерелом пiдступних отрут, старшi забороняли дiтям навiть торкатися слизьких i гiрких створiнь, й лише кiлька смiливцiв – а радше, немудрих на всю голову – ризикували збирати боровики i гливи. Уважно спостерiгаючи за лiсовими блуканнями Пiнхаса, добропоряднi мiстяни питали в ребе про кошернiсть грибiв, утiм чiтких вказiвок не отримували.

Коли Лiбр ще не потрапив до Арматноi вежi i вiльно проживав у мiстi, Пiнхас розпитував Лiбра про празьких чаклунiв та, в свою чергу, дiлився з алхiмiком здобутими в мандрах знаннями. Мiстяни зауважили iхне спiлкування й плiткували, що, мовляв, два чорнокнижники змовляються щодо грибних трункiв та готуються здiйснити великi спустошення серед мiсцевоi людностi. Один iз стурбованих навiть рушив з доносом до електора Олександра, але той лише вiдмахнувся.

Фармацевти зустрiчалися лише в синагозi, та й там намагалися молитися якнайдалi один вiд одного. Лейб турбувався, щоб його клiентура не перебiгла до молодших та язикатiших, Авремл пiдозрював колег у плiтках та недоброму ворожiннi, а Пiнхас злився вiд того, що йому дiставалися замовлення вiд найбiднiших.

Те, що на зiбраннi першим випало говорити Пiнхасовi, страшенно обурювало Лейба i дратувало Авремла.

Вони набундючилися й приготувалися притидiяти молодшому колезi всiма силами. Все, що той мав сказати, старшi вирiшили пiддати найчорнiшому скепсисовi. І Пiнхас про це знав.

Тому вiн почав з довгого вступу, нагадавши присутнiм, що Лiбр з’явився в мiстi з рекомендацiями вiд Празького ребе та достойникiв Ради чотирьох земель, котрi спостерiгали за дослiдами алхiмiка пiд час ярмарку в Люблинi. Вiн розповiв все, що знав про освiченiсть та мудрiсть Лiбра.