Унія

– Хiба не гармонiйне вмiстилище Пневми?

– Радше вмiстилище Нефеш, – буркнув Лiбр, проте не змiг вiдiрвати погляду вiд Паллiди, тiло якоi немов свiтилося, а волосся хвилями спадало на мiцнi стегна.

– Нехай i Нефеш, – посмiхнулася пророчиця. – Але навiть в столiтнiх старцiв вiд цього, – вона обома долонями повiльно провела стегнами й мiж стегнами, волога зблиснула на ii пальцях, – твердiють прутнi.

– Як давнi майстри проектували властивостi золота на мiдь i бронзу, так i Вона спроектувала своi властивостi на твою плоть.

Попри все, я радий, що свого часу допомiг цiй проекцii.

– Так навiщо ж ти кажеш, що я переоцiнила своi принади? – змавпувала батькову манеру дiвчина.

– Ти ще дитина. Твое тiло лише дозрiвае до слави.

– Тiло не метал, воно досконале на рiзних стадiях. Просто форми досконалостi вiдмiннi. В Тартарii вельможи цiнують свiтанковi станцii досконалостi.

– Субстанцii, так, – кивнув Лiбр. – Серед хiмiкiв також були адепти, якi настiльки прив’язувалися до здобутих ними тинктур, що забували про мету Мистецтва.

Вони доводили тинктури до неймовiрноi концентрацii, до perfectio, але на тому й зупинялися. Унiя арканiчних елементiв залишилася для них недосяжною.

– Поки ми доберемося до золотих дворiв Тартарii, мое тiло дозрiе до найдовершенiшоi форми. Я з’явлюся в диких землях за Борисфеном, огорнена непереможною вродою, – Паллiда повiльно виструнчилась, дугою вигнула спину й зробила «мiсток», торкнувшись долонями до пiдлоги.

– У Тартарii тебе зачинять в якому-небудь сералi, а мене зроблять при тобi евнухом, – зiтхнув алхiмiк, уважно спостерiгаючи за еволюцiями доньчиного тiла.

– Варвари полюбляють такi жарти.

– Не бiйся, не зроблять, – Паллiда звелася на ноги, наблизилась до розпеченоi пiчки. – На сходi живуть рiзнi люди, але там е особлива порода людей. Сильнi мужi до вiнця переповненi чоловiчою силою. Єство мое прагне iхньоi сили, прагне Sal barbarum, прагне народжувати вiд тих мужiв бiлошкiрих руйнiвникiв всесвiту.

Я знайду там князiв i каганiв, якi насиплять перед нами стiльки битих монет, скiльки потребуе Мистецтво. А ще ми купимо тобi юну наложницю з твердим тiлом i невсихаючим лоном.

– Краще купи менi пiчку з вугiльною вежею i керованою горiлкою.

– У тебе, татечку, буде найправильнiший атанор[68 - Атанор – пiчка для пiдтримання постiйного вогню.], – пообiцяла Паллiда. – А також найчорнiший вуголь та найгнучкiша i найгарячiша з тартарiйських наложниць.