Санькя

– Вiн, – сказав Рогов, – напевно, рокiв десять тому був лiбералом i теж вимагав… Усього того, що вони вимагали тодi… раба по краплi… покаяння, iншого…

– Так, – погодився Сашко, вiдчуваючи внутрiшню радiсть вiд того, що, як i ранiше, спокiйного Рогова слова Безлетова взагалi нiяк не схвилювали.

– І тодi вiн, напевно, не керувався тими iдеями, що тепер висловлюе. Про те, що усунутися треба. І що втручання методами жорстокоi хiрургii не мае божественноi сутностi. Як вони взагалi люблять Бога згадувати, ой вей… І коли вони кремсали тупим ножем по живому тiлу, вiн був для них дуже доречним, i тепер от.

Рогов зупинився й закурив.

– А потiм, Саш, ти помiтив, вiн же тебе, та й усiх нас, вважае айсорами, якi взуття чистять, а себе – хранителем росiйського духу… Нехай вважае.

– Ми куди йдемо? – запитав Веня, якому все це вже набридло.

– Ми йдемо в народ. Пити горiлку, – вiдповiв Рогов. – Умови такi: примiщення мае бути теплим, а горiлка – дешевою.

– Бiля вокзалу, – вiдповiв Сашко. – Це близько.

* * *

Судячи зi смаку, м’ясна начинка в пельменiв була замiнена ретельно пережованим папером, скорiше за все, вимочкою. Майонез, що сизим мазком прилип до краю тарiлки, кислив.

– Хлiб… мокрий… – гидливо сказав Рогов i хотiв було вiдкласти майже прозору, як пелюстка дорогоi риби (i, здаеться, рибою вiн i пахнув), скибочку житнього хлiба, але Негатив перехопив хлiб i переклав собi в тарiлку, прямо на майонез.

У Сашка апетит був чудовий, i пiсля ста грамiв горiлки, розлитоi по трьох гранованих, високих склянках, пельменi здалися цiлком iстiвними. Та ще й пiд пиво…

Привокзальна забiгайлiвка була повна гучних, погано вдягнених людей, в основному – чоловiчоi статi. Їжi на iхнiх столах не спостерiгалося – тiльки горiлка в склянках. Їi випивали одразу, рухаючи сизими, немов пiдсмаленими борлаками, i потiм довго iз сумнiвом заглядали в склянку.

Видiлявся неголений i похмурий, неясного вiку чоловiк у брудному камуфляжi, схоже, безрукий.

Сашко й Веня самi не помiтили, як пiсля третьоi склянки почали розмовляти голосно, активно жестикулюючи при цьому. Негатив, як i колись, мовчав, ретельно пережовуючи хлiб i пельменi. Сашко примiтив ще: якщо сам вiн, зайшовши в кафе, кiлька разiв огледiвся – що за люди навколо, – то Негатив, навпаки, навiть не поцiкавився, хто тут п’е й не закусуе.