Санькя

– Треба свiтло вимикати в передпокоi, – сказав вiн похмуро. – А то видно, що у вiчко дивишся.

Негатив був на п’ять рокiв молодший за Сашка, але рiзниця ця майже стерлася, може, через те, що зрослий в iнтернатi Негатив був розумний i твердий у поведiнцi, не по роках мiцний, хоч i невисокий.

Переднiй зуб його був обламаний, i це надавало ще бiльше суворостi й без того непривiтному, з низьким чолом i широко розставленими очима обличчю Негатива.

Негативом його прозвали за вiчне невдоволення геть усiм. Нi, вiн був не буркотуном, але, скорiше, упертюхом, зi своiми однозначними висловами про життя.

А ще вiн не посмiхався й тим бiльше не смiявся. Майже нiколи. Дуже рiдко.

– Ти звiдки знаеш, що я вдома? – запитав Сашко.

– Нiзвiдки, просто зайшов.

– Як справи у вас? – одразу попрямувавши на кухню, голосно запитав Сашко.

– Ну ви там i накоiли у Москвi, – не став вiдповiдати на задане запитання Негатив.

– Себе? – Сашко вимкнув роздратований чайник, обернувся до Негатива, який роззувся й увiйшов на кухню.

– Не бачив? Спочатку ти там у першiй колонi засвiтився, i хтось iз вас мента охерячуе цiпком, потiм усi кудись бiжать, вiтрини трощать, на землi валяеться мент, а ти стрибаеш йому на кашкет. Чудовий кадр. А чого тiльки на кашкет, думаю? Стрибнув би йому на голову? Га?

Сашка пересмикнуло.

– І що… мене там добре видно? – тихо запитав Сашко, чомусь трошки охрипнувши.

– Та не дуже… Але я впiзнав… Курити можна?

Сашко якийсь час дивився на Негатива.

– Кури. І менi…

– Тут, коротше, друзi твоi приiхали, – вiв далi Негатив затягшись.

– Якi ще друзi? – Сашко теж прикурив i знову вирячився на Негатива.

– Веня московський i Рогов iз Сибiру.

Сашка знову пересмикнуло, щоправда, цього разу вiд полегшення.

– А вони-то якого бiса?

– Вони кажуть, що в Москвi зараз усi переховуються, по наших хатах обшуки йдуть. Веня, – вiн узагалi бездомний, йому жити нiде, а Рогов сказав, що на поiздi iхати в його Сибiр лячно – паспорт усе-таки треба показувати, коли квиток купуеш, а на електричках… сам розумiеш: озвiрiеш, поки доiдеш. Тому вони до нас, – Негатив глибоко затягся, випустив дим, простежив його шлях очима, – оце зараз приiхали.