На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Синдром зародка» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Любовные романы, Современные любовные романы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Синдром зародка

Автор
Дата выхода
02 января 2016
🔍 Загляните за кулисы "Синдром зародка" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Синдром зародка" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ані Лібро) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Навіщо на планеті з'являються діти із зайвою хромосомою? Відповідь проста: це синдром зародка. Хвороба любові. Вірус, який знаходиться всередині кожного з нас. Маленький людський зародок, що зачепився одного разу за стінки матки, наполегливо і безкорисливо відкриває цю таємницю не тільки своєї матері, але кожній людині і навіть цілому народові. Ліза - наша сучасниця, найзвичайнісінька жінка, киянка з двома дітьми. Вона живе на Позняках, розлучена і мріє знайти чоловіка, який зробив би її щасливою. Нічого особливого, як у всіх. Робота не за фахом, необхідність виживати, бажання подолати самотність і сімейну карму незаконних народжень і невезіння. Ставши свідком самогубства незнайомої жінки, Ліза несподівано розуміє, що живе якось не так і що пов'язана з цією подією міцними нитками пам'яті і власної долі. Щоденник самогубці приводить Лізу у дитячий будинок. Поступово вона позбавляється від егоїзму і легковажності і замість пошуків обранця, який міг би дати їй щастя, пробує сама бути комусь корисною. Вона не просто заражається синдромом зародка, але відкриває для себе чудовий і рятівний сенс цього загальнолюдського захворювання, здатного зробити наше життя щасливим.
📚 Читайте "Синдром зародка" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Синдром зародка", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiдкрийте, будь ласка. Я спробую його знайти, – нетерпляче вiдгукнулися за дверима.
– Не вiдкрию. Я боюся. А раптом ви не сусiд. Я вас не бачу.
– Звичайно, не бачите, я ж не свiтляк. Але ви ж мене чуете. Мене звуть Сергiй. Я нещодавно переiхав, живу навпроти, з мамою. Ми кiлька разiв бачилися, ви повиннi пам'ятати. Я знаю, що вас звуть Лiза, – монотонно i старанно, як дитину, спробував вiн ii заспокоiти.
– Менi не цiкавi всi цi подробицi. Треба одягнутися. І взагалi. Може, ви мене зараз прирiжете i квартиру пограбуете.
– Ви маете рацiю, звичайно. Але що ж менi робити? Я вже обмацав тут кожен сантиметр. Метро закрилося. Ви не бiйтеся. Я вас не затримаю, тiльки ключ знайду.
Ну, що тут поробиш. Одяглася. Знайшла лампочку. Взяла в руки найбiльший кухонний нiж. Сказала: «Ух!» i рiзко вiдчинила дверi.
Вiн стояв на вприсядки бiля дверей у свою квартиру i нишпорив руками по пiдлозi. Простенькi джинси, кросiвки, светр з троещинського ринку.
– Краще знайдiть, де вкручуеться.
– Спасибi вам величезне. Я такий вам вдячний, – заторохтiв вiн i розумiюче посмiхнувся, оцiнюючи розмiри ножа в ii руках. – Ви здорово озброiлися, але це зовсiм нi до чого…
– А ще в мене розряд з карате, – поспiшила додати Лiза, щоб вiн не сумнiвався в ii здатностi до самооборони.
Але вiн, мабуть, i не думав сумнiватися i мовчки пiшов шукати патрон. Лiза винесла йому табурет.
Коли свiтло загорiлося, вона залишила сусiда наодинцi зi своiми пошуками. І пiшла спати.
Через кiлька хвилин знову пролунав дзвiнок. За дверима звучав голос сусiда:
– Лiза, вибачте, а ви не допоможете менi? Розумiете, я залишив своi окуляри у приятеля.
– Послухайте, може, вас ще роздягнути i спати покласти? Зрештою, не можна ж бути таким безпорадним! – спересердя вигукнула моя самостiйна подруга i, вже нiчого не лякаючись, знову вiдчинила дверi.
Вiн стояв на порозi в окулярах (яке нахабство!) i з квiтковим горщиком в руках. Це були, здаеться, фiалки.
– Я вас обдурив. Просто хотiлося ще раз побачити i подякувати. Ви така сувора. Боявся, що не вiдкриете. Вiзьмiть. Це вам. Моя улюблена фiалка.





