Судний день

Імператриця аж стрепенулася, коли дверi голосно вiдчинилися i в кабiнет увiйшов молодий чоловiк, багато одягнений, – двiрцевий франт, улюбленець жiнок, а за сумiсництвом ii фаворит – пан Григорiй.

– Я рада вас бачити, Грiшо. В останнiй час ви не занадто балуете увагою свою iмператрицю.

Григорiй нагнувся перед ii величнiстю, узяв руку i гаряче припав до неi губами. Тодi ще раз, але вже вище долонi, тодi ще раз.

– Годi вам, Грiшо, – ii величнiсть посмiхнулася й легенько звiльнила свою руку. – Зараз у мене зовсiм немае часу.

– Справдi?

– Королю Речi Посполитоi Станiславу-Августу Понятовському, – пояснила iмператриця.

– Чудово, – випалив Григорiй. – А я все життя думав, що царськi особи власноручно пишуть тiльки любовнi листи. Чи може раптово помер ваш секретар?

Вiн вiдiйшов вiд iмператрицi, повернувся до вiкна й почав вдивлятися у сiрий петербурзький день. Катерина дивилася йому у спину, посмiхалася.

– Ви ревнуете, господiн граф?

– Нi, ваша величносте.

Справа була у тому, що Станiслав Понятовський, який ранiше жив у Петербурзi, був коханцем Катерини Другоi, чи, як тодi говорили, фаворитом. Саме завдяки пiдтримцi ii величностi честолюбивий шляхтич i став польським королем.

– І добре робите, Григорiю, бо цей лист сугубо полiтичний. – Катерина знову повернулася до стола. – У скорому часi вiдбудеться у Варшавi сейм. Там буде розглядатися питання про православну i протестантську вiру на територii Речi Посполитоi. Ми мусимо заступитися за православних хоч би для того, щоби не опустився престиж держави.

– Тодi, ваша величносте, я вiд iменi росiйського дворянства наполягаю на тому, аби лист був написаний у виключно строгому стилi. Ми повиннi вимагати, а не просити. Понятовський, надiюся, пам’ятае, що саме при нашiй пiдтримцi вiн зiйшов на польський престол, тому хай буде добрий, та вдержить своiх магнатiв. А iнакше навiщо нам вiйсько, гармати.

– Ваша величносте, смiю дати вам пораду. Якщо сейм таки не прийме пунктiв нашого договору, а це так i буде, бо магнати, пробачте, плювати хотiли на короля i його закони, нам потрiбно вводити вiйська на правий берег Днiпра.

Імператриця знову посмiхнулася, примирливо простягнула своему улюбленцю руку. Той узяв ii долоню.