Володимир Мономах

Перед цим, вiдчуваючи холодний подих смертi, Ярослав вирiшив обумовити порядок передачi влади своiм синам: «коли ще вiн був живий, наставив вiн синiв своiх, сказавши iм: «Осе я одхожу зi свiту сього. А ви, сини моi, майте межи собою любов, бо ви есте брати вiд одного отця i одноi матерi. І якщо будете ви в любовi межи собою, то й Бог буде в вас, i покорить вiн вам противникiв вiд вас, i будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненавистi жити, у роздорах сварячись, то й самi погибните, i землю отцiв своiх i дiдiв погубите, що ii надбали вони трудом великим.

Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно»[11 - Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 161.].

Наведений текст Ярославового «заповiту» текстологiчно грунтуеться на бiблiйних зразках та лiтературних запозиченнях iз вiзантiйських джерел[12 - Див.: Franklin S. Some Apocryphal Sources of Kievan Russian Historio-graphy // Oxford Slavonic Papers, 1982. – № S. Vol. 15. – P. 6 – 15.]. Однак сам факт такого перерозподiлу земель мiж синами Ярослава не викликае сумнiвiв.

Старшому Ізяславу дiсталася Киiвщина, Святославу – Чернiгiвщина, Всеволоду – Переяславщина, Ігорю – Волинь з центром у Володимирi, а В’ячеславу – Смоленськ.

Метою цього ряду було збереження сiмейного союзу мiж Ярославичами заради внутрiшнього миру i едностi в боротьбi з ворогами. Його полiтичний, сказати б, змiст полягав у спробi узгодити сiмейний розподiл з потребами державноi едностi: адже результатом сiмейного розподiлу стало «припинення спiвволодiння i розпадання заснованоi на ньому соцiальноi групи»[13 - Пресняков А.

Е. Княжое право в древней Руси. Лекции по русской истории. Киевская Русь. – М., 1998. С. 36.].

Історики минулого вважали, що «ряд» Ярослава не встановлював порядку наслiдування киiвського старiйшинства й спадкоемностi князiвських володiнь, а вiдтак i не внiс нiчого нового до форми полiтичноi органiзацii Киiвськоi держави. Подiбноi точки зору дотримуеться й низка сучасних дослiдникiв.

Натомiсть М. Ф. Котляр обгрунтував думку про те, що Ярослав передбачав передачу Киева старшому в родi й тим самим поклав початок системi успадкування князiвських столiв по горизонталi, вiд старшого брата до молодшого[14 - Котляр Н. Ф. Ярославов ряд 1054 г. и его политические последствия //Історiя Русi-Украiни (iсторико-археологiчний збiрник). – К., 1998. – С. 155–156; Його ж: Історiя давньоруськоi державностi. – К., 2002. – С. 82–83.].