На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Павло Харитоненко» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Павло Харитоненко
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
07 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Павло Харитоненко" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Павло Харитоненко" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентина Скляренко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Павло Іванович Харитоненко – особистість, можна сказати, грандіозна. Він успадкував від батька, Івана Герасимовича, найбільше в російській імперії об’єднання цукрових заводів і за роки своєї праці зумів зміцнити його і збільшити. До 1914 року статки Харитоненка досягли 60 млн рублів, його земельні володіння становили 56 тис. десятин (не рахуючи орендованих), а в Державному банку у нього була кредитна лінія в 9 млн рублів. Тож П. І. Харитоненка по праву називали королем «цукрової держави».
Але в історію він увійшов ще й як один з найвідоміших меценатів Російської імперії. Харитоненко зібрав одну з найбільших в Росії колекцій живопису, очолював московське відділення російського музичного товариства, фінансував будівництво в Києві пам’ятника Богдану Хмельницькому… А те, що він зробив для свого улюбленого міста Суми, навіть перерахувати складно: побудував дитячу лікарню, кадетський корпус, міст через річку, замостив бруківкою головні вулиці, оплачував навчання студентів… Згідно із заповітом в Сумах Харитоненко і був похований.
📚 Читайте "Павло Харитоненко" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Павло Харитоненко", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Адже саме вони заклали необхiдну основу для подальшого пiднесення i просування своiх нащадкiв соцiальними щаблями.
«Самородки» з провiнцii
Початок династii Харитоненкiв слiд шукати у XVIII сторiччi. Вiдомо про них небагато. Першим в iсторичних документах згадуеться ?мелян Харитоненко, який разом iз сином Герасимом, 1781 року народження, нiбито мешкав у слободi Нижня Сироватка Сумського повiту. Обое записанi в метричних книгах «вiйськовими обивателями» i чумакували[1 - Матерiали, знайденi нещодавно в Сумському державному архiвi, свiдчать про те, що Харитоненки не були корiнними мешканцями Нижньоi Сироватки, оскiльки на початку XIX сторiччя Герасим Харитоненко був записаний у метричнiй книзi представником мiщанського стану м.
Тут будет реклама 1
Погари Чернiгiвськоi губернii, а до Сироватки переселився приблизно в 1805–1808 рр.]. За переказами, в однiй з таких поiздок до Криму по сiль татари захопили в полон Герасимового товариша – Грицька, який охороняв чумацький обоз.Тут будет реклама 2
Помiтивши нападникiв, той устиг викинути в траву капшук iз золотими монетами. Герасим начебто потiм пiдiбрав його. На цi грошi вiн i почав облаштовувати свое життя: одружився з меткою i проворною молодицею, поставив хату, купив землю, вiдкрив крамничку. Подружжя працювало вiд свiтання до смеркання, за що й заслужило пошану в односельцiв, якi 1839 року обрали Герасима волосним головою. Якщо врахувати, що посадовцi такого рангу обиралися з найзаможнiших селян, якi були до того ж «доброi поведiнки» в очах суспiльства i начальства, то цiлком можна припустити, що родина Герасима омеляновича жила в цiлковитому достатку.Тут будет реклама 3
очолюючи мiсцеве самоврядування селян Нижньоi Сироватки, населення якоi на той час налiчувало вже близько п’яти тисяч чоловiк, вiн брав участь у збираннi податкiв, розбирав дрiбнi сварки та суперечки, а також провини селян.
Назбиравши грошенят, родина Харитоненкiв, у якiй народилося 10 дiтей, перебралася до Сум, де з 1849 року Герасим уже значиться купцем 3-i гiльдii.
Тут будет реклама 4
Тут 1822 року в них народилася восьма дитина – хлопчик Іван. Саме вiн i став засновником родинноi справи.
Утiм, спочатку Герасим Омелянович бiльше надiй покладав на сина Матвiя, на вiсiм рокiв старшого за Івана. Юнак, виявляючи непоганi здiбностi до комерцii, услiд за батьком здобув можливiсть записатися до гiльдii купцiв, але незабаром помер.
Мнения
О книге «Павло Харитоненко» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
Другие книги автора
Если «Павло Харитоненко» пришлась вам по душе, самое время открыть для себя другие работы Валентина Скляренко! В этой подборке — только произведения того же автора, чтобы вы могли глубже погрузиться в его творческий мир и насладиться схожим стилем, темами и атмосферой. Возможно, следующая книга станет для вас ещё более ярким открытием.
