Евотон: трансформація

– Боже! – скрикнув Олександр, а чоловiк, що вже вiдбiг, злякано озирнувся в iхнiй бiк. – Адже це – кiнець усьому!

* * *

«Сьогоднi на пiвденному заходi Китаю прогримiли вибухи. Згiдно з уточненими даними, внаслiдок iнциденту загинули близько двохсот осiб, ще сто п’ятдесят вважаються зниклими без вiстi. За попередньою iнформацiею, теракт був органiзований радикальною органiзацiею «Воскресiння». Уряд термiново спрямував у район лиха китайськi пiдроздiли Об’еднаних збройних сил Свiтовоi Ради, щоб не допустити панiки й масових безладiв, а також надати негайну допомогу постраждалим.

Офiцiйнi особи радикалiв не взяли на себе вiдповiдальнiсть за подiю, одначе й не заперечували своеi причетностi до здiйснених терористичних актiв. Завтра на мiсце подii мае прибути голова Ради разом з офiцiйними особами КНР, щоб обговорити подальшi плани щодо боротьби з терористами й борцями за вiдновлення минулого.

Нагадаемо, що органiзацiя «Воскресiння» виступае проти розробленоi Джеймсом Фiллсом полiтики зближення поколiнь, вбачаючи в нiй загрозу рiзноманiттю культурних цiнностей i традицiй рiзних народiв свiту.

Два роки тому органiзацiя офiцiйно висунула ультиматум Свiтовiй Радi з вимогою скасувати затверджену ранiше програму, а державам – вжити невiдкладних заходiв щодо захисту свого Поколiння вiд стирання культурних меж. Інакше представники «Воскресiння» пообiцяли усувати, на iхню думку, найбiльш лояльних до новоi програми полiтикiв i дiячiв науки, що вивчають можливостi нового Поколiння землян.

Цiлком iмовiрно, що мiшенню цiеi атаки був генерал Кам Бей, який активно намагався домогтися переходу на застосування роботизованих збройних сил. Слiд зауважити, що ця пропозицiя вже кiлька разiв пропонувалася ним до розгляду членами Ради, але так i не отримала iхньоi одноголосноi пiдтримки. Крiм того, вiн неодноразово пiдiймав питання убезпечення Поколiння, виступаючи за детальне розслiдування фактiв таемничого зникнення дiтей, аж до внутрiшньоi перевiрки Свiтовоi Ради».

* * *

Розiгрiте пекучим сонцем повiтря Кембриджа тремтiло в безвiтрi лiтньоi спеки.

Перехожi важко дихали, поволi переставляючи обважнiлi ноги. Спека виснажувала.

– Хочеш води, Кетi? – дбайливо запитала японка.

Насуплена дiвчинка кивнула й узяла iз рук сестри пляшку з блискучими краплями на холодних боках.

– А ось i тато! – радiсно стрепенулась Айюмi.

Неподалiк вiд них опустився антиграв, зовнi схожий на щось середне мiж автомобiлем i гвинтокрилом без гвинтiв.