Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Коли ми хочемо бачити, чим може бути людина, який справдi прометеiвський дух у нiй живе, – гляньмо на Шевченка. Хай невимовно дорогою цiною, але вiн здобув собi право в найтяжчi днi свого життя, в каторжнiй солдатчинi, в засланнi сказати про себе з гiднiстю:

Караюсь, мучуся… але не каюсь!..

Пiдлiтком Тарас – козачок покойовий – разом з панською челяддю потрапляе у Вiльно (тепер Вiльнюс) – мiсто, де в повiтрi вже вiдчувалось передгроззя польського повстання. Пiсля того вiн – у Петербурзi, де ще жива згадка про декабристiв, де уява ще малюе йому на Сенатськiй площi тiнi героiв-мученикiв, «поборникiв святоi волi».

Юнакневiльник вiдчувае в собi готовнiсть стати на шлях боротьби. Вiн вiдчувае, що життя його повинно належати народу, його рiднiй, палко любимiй Украiнi, поетичний образ якоi вiн потiм, ставши людиною зрiлою, намалюе в «Кобзарi» найпроникливiшими, найспiвучiшими барвами.

У боротьбi за дiло народне, в захистi пригнiчених вбачае вiн змiст i доцiльнiсть свого iснування, невсипущоi творчоi працi.

Возвеличу

Малих отих рабiв нiмих!

Я на сторожi коло iх

Поставлю слово.

З крiпакiв на волю – до багатогранноi творчостi

Напiвлегендарною здаеться нам та далека бiла петербурзька нiч, коли в алеi Лiтнього саду украiнський художник Сошенко зустрiв юнака-пiдмайстра, який саме малював статую Сатурна. Зустрiчi цiй судилося стати iсторичною. Завдяки зусиллям росiйськоi та украiнськоi прогресивноi iнтелiгенцii, щирим клопотам В. Жуковського, К.

Брюллова, В. Григоровича, Є. Гребiнки молодий Шевченко був викуплений з рабства. Вiн мiг тепер сказати про себе: «Велике щастя бути вiльною людиною».

Перед ним вiдкриваються зали Академii художеств; оточений друзями, вiн працюе натхненно, багато вчиться. Вiдвiдуе клас iсторичного живопису в Академii, бувае на лекцiях в Петербурзькому унiверситетi та Медичнiй академii, вивчае вiтчизняну i всесвiтню iсторiю, читае класикiв свiтовоi лiтератури. У спогадах сучасникiв вiн постае перед нами як людина високоосвiчена, широко ерудована.

На цей час припадае i початок його поетичноi творчостi. Цей недавнiй невiльник, цей козачок, якого не раз було карано, виявляеться, виношував у собi нещадну вiдплату за безправ’я свого народу, за покривджених сестер своiх i братiв. Такою вiдплатою, карою ворогам стала його поезiя.

«Кобзар» – початок становлення генiального народного поета

У 1840 р. з’явилось перше видання «Кобзаря».