На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Автор
Дата выхода
28 сентября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Земляк) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Василь Земляк (1923–1977), український письменник, кіносценарист, прийшов в літературу у 1950-х роках разом із поколінням письменників-фронтовиків. Його перші повісті присвячені темі повоєнного села, подіям Вітчизняної війни і часто базуються на особистому досвіді.
«Лебедина зграя» і «Зелені Млини» – найбільш відомі твори Василя Земляка. Вони складають дилогію і були відзначені 1978 року Державною премією України ім. Т. Шевченка. Автор зобразив історію українського селянського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів. Кожен із героїв роману – і головних, і навіть зовсім епізодичних – постає перед зором читача як живий, думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи». А разом узяті, вони й утворюють ту цілісність, ім’я якій – український народ.
📚 Читайте "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Заманулося одному з них виглянути – хто iде? Кiнь одразу ж зреагував на очi, що дивилися з шалини. Осiкся, зафоркав сторожко, застриг вухами. Очi належали чорнобородому, який ту ж хвилю щез у шалинi. Клим Синиця дiстав нагана, зiскочив iз вiзка й вистрiлив угору, – то мiг бути сигнал для комуни. Тодi кинув:
– Виходьте! Я вас бачу… Інакше смерть вам усiм.
У вiдповiдь – мертва тиша, чути було, як у ровi бiгають сполоханi мишi. І раптом рейка в комунi – на смертний бiй з бандитами.
– Я кому наказую?! – вiдчув ще бiльшу перевагу свою комунар.
Спершу вийшов один iз пiднятими руками, а за ним i другий, либонь, той, чиi бентежнi очi виявив кiнь. Загнанi, нещаснi, обидва не знали, на яку ногу iм ступити.
– Зброя е?
– Нема зброi…
– Нiякоi?
– Нiякоi…
– А що е? – з недовiрою перепитав Синиця.
– Вошi, гражданин начальник, – посмiхнувся чорнобородий.
– Якi вошi? Що ти верзеш, дурню! А ще в бородi.
– Глинськi вошi. Правду кажу…
Клим Синиця глянув на того, що здався перший.
– Ми сидiли в глинськiй тюрмi… Втекли цiеi ночi. Тому й вошi…
– На вiзок обидва! – наказав iм Клим Синиця, майже здогадуючись, що це тi, за кого напередоднi просив Фабiян.
Посадовив iх на рiзнi полудрабки, спиною один до одного, в такий спосiб роз’еднавши iх, сам усiвся на передку i повiз бранцiв до Глинська.
Цi ж пошилися в денiкiнцi з розпачу, чекали погонi, то не знали, куди подiтися. Один благав iти в комуну, здатися комунi, тодi як другий вiд того напрiч вiдмовився. А деревiй на ровi такий, що в ньому можна ховатися до самоi покрови. Пересидiли б там яку днину, а тодi подалися б свiт заочi.




