На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Автор
Дата выхода
28 сентября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Земляк) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Василь Земляк (1923–1977), український письменник, кіносценарист, прийшов в літературу у 1950-х роках разом із поколінням письменників-фронтовиків. Його перші повісті присвячені темі повоєнного села, подіям Вітчизняної війни і часто базуються на особистому досвіді.
«Лебедина зграя» і «Зелені Млини» – найбільш відомі твори Василя Земляка. Вони складають дилогію і були відзначені 1978 року Державною премією України ім. Т. Шевченка. Автор зобразив історію українського селянського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів. Кожен із героїв роману – і головних, і навіть зовсім епізодичних – постає перед зором читача як живий, думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи». А разом узяті, вони й утворюють ту цілісність, ім’я якій – український народ.
📚 Читайте "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Явтуху припало чимало землi – на дiток, i вiн тепер уже не дiждеться, щоб тi пiдросли, аби загнати i iх у борозну. Як тiльки це станеться, то Явтух випередить багатьох, i цi, нещаснi, вклонятимуться йому до землi. Цього дня, коли Вавилон святкуе Михайла, об’iдаеться i пиячить, геть забувши про святiсть дня i про освячену церковцю-вапничку[9 - Дзвiницю бiлили вапном.] на пiвнiчних вiдрогах гори, бiля цвинтаря, Явтух довше звичайного вистоюе за ворiтьми й приховуе злиднi, мрiе про тi часи, коли вiн поставить у своему подвiр’i грiзнi машини, котрi зiтруть на порох бундючний Вавилон i все пiдкорять йому, Явтуховi, тiльки швидше б виростали дiти – для землi.
Його невсипуще око повсякчас пильнувало за подвiр’ям Соколюкiв, навiть обiдати вiн сiдав проти вiкна, з якого добре видно маеток Соколюкiв. Недарма там повелося говорити: «І не повилазить тому гаспидовi». Явтух знав усi iхнi статки, аж до курей i пiвнiв. Сьогоднi вранцi вiн зовсiм несподiвано для себе виявив там Даринку.
– Це ви?
– Я, небого, я.
– Навiщо менi вашi дiтки! Колись своiх матиму…
– Без шлюбу, без вiнця, без весiлля?..
– Ну, а якщо я тут уже господиня? – манiрно пройшлася по хатi Даринка.
Вiн глянув на ii мiцнi, беручкi руки. О, скiльки цi руки могли б зробити для нього, коли б вiн догадався привласнити iх ранiше! Скiльки бурякiв вони могли б зростити для Журбова! А то ж грошi, чистий капiтал…
Пiшов додому радитись iз Прiсею, яку не вiдпустив на храм.




