На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Автор
Дата выхода
28 сентября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Земляк) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Василь Земляк (1923–1977), український письменник, кіносценарист, прийшов в літературу у 1950-х роках разом із поколінням письменників-фронтовиків. Його перші повісті присвячені темі повоєнного села, подіям Вітчизняної війни і часто базуються на особистому досвіді.
«Лебедина зграя» і «Зелені Млини» – найбільш відомі твори Василя Земляка. Вони складають дилогію і були відзначені 1978 року Державною премією України ім. Т. Шевченка. Автор зобразив історію українського селянського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів. Кожен із героїв роману – і головних, і навіть зовсім епізодичних – постає перед зором читача як живий, думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи». А разом узяті, вони й утворюють ту цілісність, ім’я якій – український народ.
📚 Читайте "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А тепер його не впiзнати, вiд чого ж то воно так? Втерла сльозу i, сповнена гнiву, рiшуче пiшла до хати. В якусь мить зiбрала свое манаття до торбини i сказала iм:
– Будьте ви проклятi, аби я вам слугувала!
Лук’ян кинувся до неi, благав, тримав за руки – вiн один знае, як осточортiла йому ця хата, а Данько ще вагався, нахмурив брови, та, чуючи благання брата, прояснiв i собi пiдiйшов до Даринки. Пiдiйшов i остовпiв. Вiн ще нiколи не дивився на неi так зблизька. В очах аж палахкотiло сине полум’я, кожне ластовиннячко на вродливому, злегка кирпатому носику нiби тремтiло, надаючи всьому обличчю дивовижноi привабливостi, верхня губа з пушком надималася од гнiву i була нiжна, гладенька, пругка.
– Даринко, даруй менi, iй-право, я зовсiм забув, що ти в хатi. Я звик, що ми самi…
Лук’ян досить упевнено забрав од Даринки ii речi, а Данько найчемнiше взяв бунтiвничку за руку й посадовив на лавi. Дiвчина майже ненароком пiдвела погляд на маленький портрет Шевченка, обрамлений вишиваним, але запиленим рушником, i десь у душi обiзвалося в нiй: «Наймичка…» Нi, не наймичкою почувала себе Даринка в цю мить.
Вибравшись на вулицю, йшли мовчки, кожен нишком роздумував про Даринку. Їхнiй сусiд Явтух стояв за ворiтьми у вишиванiй сорочцi, в чорнiй камiзельцi, тiй самiй, яку не доносив колись пан Родзiнський, а ще нап’яв кожушка i стримано вклонявся з комiра братам Соколю-кам: доброго здоров’ячка! Вони вiдповiли йому посмiхнувшись: Явтух стовбичить отак за ворiтьми кожне свято, кожноi недiлi, показуе людям вишивану сорочку та камiзельку з чорного кастору, а колись-бо дiйде i до штанiв (за тi грошi, що Бубела дав на штани, купив гуньку Прiсi), i до чобiт дiйде, i до пояса у два кольори, до всього – вiн-бо такий.




