Кінець світу. Том 2. Пiсля…

Чим ми гiршi? А тим, що новобранцi ЄС не в кiнцi сотнi, а входять у провiднi першi 50 краiн свiту: Латвiя – 48 мiсце, Словаччина – 42, Хорватiя – 45, Литва – 39, Естонiя – 38, Польща – 36, Угорщина – 35, Чехiя – 31, а Словенiя взагалi у тридцятцi – найвище з усiх 27 посткомунiстичних державних новоутворень за пiдсумками завершення третьоi свiтовоi «холодноi вiйни».

Якщо анатомiзувати рейтинг за складовими, то ВВП на душу населення вiдображае не тiльки економiчну могутнiсть держави, а, перш за все, продуктивнiсть нацii – скiльки ця душа населення випродукувала цiнностей.

Що вона зробила, а не iмiтувала роботу чи слухала виборчi небилицi своiх вождiв? Що зроблено – тут нi додати, нi вiдняти – математичний показник.

Украiнська душа, яка чомусь вважае, що вона дуже працьовита, виробила благ на 5491 долар. Тепер пiдемо вгору по драбинi: Бiлорусь – 6052 долари, Росiя – 9230. Було вiдомо, що росiяни можуть випити бiльше нашого, а тут, виявляеться, й працюють удвiчi вправнiше. Нам едине виправдання – ми вiдстали, бо на революцiю ходили.

А як екс-червонi еесiвцi? Латвiйцi виробляють за рiк благ на душу населення – 10 270 доларiв, хорвати – на 11 080, словаки – 13 494, литовцi – 11 702, естонцi – 13 539, поляки – 11 379, угорцi – 14 584, чехи – 16 357, словенцi – 19 150.

Найкраща краiна у свiтi за оонiвським iндексом – Норвегiя, яка очолюе турнiрну таблицю, – 37 670 доларiв на кожного вiкiнга. Залишаеться тiшитися переказами, що ми е родичами тих скандинавiв.

Мало сказати – бiднi родичi. Ще й нiкудишнi: трудимось на славу – у 5 разiв менше i гiрше, нiж вони.

Хоча не скажеш, що ми такi бiднi, бо дурнi. Оонiвський аналiз об’ективно показуе, що рiвень грамотностi населення в Украiнi навiть самим норвежцям не поступаеться. Так у чому ж рiч? Справа в тому що мова йде про населення, а населенням керують тi, за яких ми голосуемо, чи, точнiше, продаемося за гречку. Прочитавши це, Іван Якович Франко сказав би поетично i патрiотично:

Горе вам,

бо ведуть вас, неначе слiпих,

ошуканцi i дурнi!

Ви чули коли-небудь у балачках наших полiтикiв про таку штуку, як тривалiсть життя людського? При всiй повазi до виробництва на душу населення, куди важливiшим е iснування самоi цiеi душi у ii живiй земнiй плотi.

Чи може бути бiльшим сенсом держави i полiтики – не вкорочувати, а максимально продовжувати вiк своiм громадянам?

Але у нас про таку «дрiбницю» навiть нiхто не заiкаеться.