На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)

Автор
Дата выхода
27 марта 2013
🔍 Загляните за кулисы "Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Іван Багряний) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Іван Багряний (1906—1963) – письменник, творчий доробок якого дійшов до співвітчизників лише через багато років після його смерті. Репресований у 1932 році, засланий на Далекий Схід, він пережив втечу, знову арешт, еміграцію в Німеччину. Важливим явищем в українській літературі є його роман «Людина біжить над прірвою» та повість «Огненне коло», дія яких відбувається у роки Другої світової війни. Головні герої цих творів – прості українці, які намагаються боротися проти світу насильства, представленого двома тоталітарними системами – радянською та нацистською.
У 1992 році письменникові посмертно було присуджено Національну премію ім. Т. Г. Шевченка.
📚 Читайте "Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І одвернувся. Старий знав, що то мало б бути за «будiвництво».
З лаконiчного, але чiткого опису сусiдiв Максим досить байдуже визначив, що той «цивiльний» то був, напевно, Соломон.
«Цiкаво, чи його теж узяли „щось будувати“, чи..?»
Така зовсiм нiби побiчна думка зринула в головi, замiсть вiдчаю й тривоги. Взагалi цiла родина прийняла цю вiстку якось байдуже. Мабуть, нерви отупiли остаточно i так само притупла думка а чи, наперекiр усьому, десь вдиралася в серце химерна надiя, – вдиралася туди, де взагалi не було вже нiяких надiй i не було для них i мiсця…
Того вечора Максим не пiшов додому.
Дружина з дiтками пiшла додому сама.
Роздiл п'ятий
Чи молився Максим про чашу?
Не знати. Мабуть, нi. Вiн лише просидiв нiч на руiнах собору, прийшовши туди в темрявi безлюдними, розбомбленими вулицями. Байдужий i холодний, до краю втомлений, без надiй i без вiри, вiн провiв нiч сам на сам зi своiми понурими думками.
А як прокричали третi пiвнi, вiн так само вийшов, як i прийшов, посунувся геть пустелищем, мов тiнь. Пiшов знову геть за мiсто… І день провiв десь сам iз собою…
А наступного вечора, ще й не смеркло як слiд, пiшов собi додому. Просто, твердою ходою, не ховаючись i не пригинаючись, iз виразом повноi апатii й глибокого мовчазного презирства почвалав вiн серединою вулицi…
В присмерку зайшов у двiр i зупинився перед верандою.
Вiдразу стало тихо й затишно, утих дитячий плач i козиняче мекання.





