Ваші пальці пахнуть ладаном

Смерть вiн зустрiне як свою рятiвницю, як визволення…

Олександр Блок скаже над його могилою:

«Врубель прийшов до нас як вiсник, все одно як у лiлову нiч яскраве золото ясного вечора. Вiн залишив нам своiх Демонiв, як заклинателiв проти лiлового зла, проти ночi. Перед тим, що Врубель i йому подiбнi трохи вiдкривають людству раз у сторiччя, я умiю тiльки тремтiти».

Михайло Олександрович народився в Омську, в сiм’i офiцера.

Малювати почав з п’яти рокiв.

Гiмназiйнi роки в основному провiв в Одесi.

Закiнчив юрфак Петербурзького унiверситету, пiсля армiйськоi служби стае студентом Академii художеств.

У 1884 роцi Врубель закiнчуе навчання i погоджуеться приiхати на запрошення до Киева та очолити там роботи по реставрацii живопису в старовиннiй Кирилiвськiй церквi.

І мова йшла не лише про вiдновлення фресок, але й про створення нових речей замiсть утрачених.

Трудно йому було в Киевi (без зв’язкiв, без надiйного заробiтку), але тримався. «Мания, что непременно скажу что-то новое, не оставляет меня», – писатиме вiн батьковi.

Кирилiвська церква – пам’ятник архiтектури Давньоi Русi. Споруджена в серединi XII столiття на пiвнiчнiй околицi тодiшнього Киева, в урочищi Дорогожичi. Там, де сходилися шляхи – з Вишгорода, Чернiгова, Новгорода, Смоленська та iнших мiст. А шлях той, що вiв до пiвнiчних ворiт Киева, у тiм мiсцi звався Дорогожищем i знаходився «пiд святим Кирилом». У XII–XIII столiттях храм родового монастиря чернiгiвських князiв Ольговичiв був княжою усипальницею. Пiзнiше там поховають князя Святослава Всеволодовича, одного з персонажiв «Слова о полку Ігоревiм».

У 80-х роках XIX столiття в церквi вiдбувалися великi реставрацiйнi роботи, оновлювався стiнопис. Їх виконували учнi Мурашка i художник Врубель.

Михайло Олександрович залишив на вiки композицii «Сошествие Святого Духа», «Ангелы с лобарами» (на хорах), «Надгробный плач» i чотири iкони: «Афанасий», «Богоматерь с младенцем» «Иисус Христос» i «Кирилл» для мармурового iконостаса.

Нинi цi iкони е гордiстю украiнського мистецтва, а Кирилiвська церква стала фiлiалом Софiйського музею.

Пробувши 5 рокiв у колишнiй столицi Давньоi Русi, Врубель виiде до Москви i бiльше до Киева не повернеться. Але коли якось наприкiнцi його страдницького життя художника запитають про його першу любов, вiн умить просвiтлiе i вигукне, як на духу:

– Киiв – моя перша й остання любов![1 - Кiнорежисер О. Бортко живе й працюе в Москвi (найзнаменитiший його фiльм – «Тарас Бульба»).