Тарас Шевченко: сто днів кохання

Дуже велика на той час сума. Але хазяiн – барин.

І ось який було знайдено вихiд.

«Домовившись попередньо з моiм помiщиком, Жуковський упросив Брюллова написати з нього портрет з метою розiграти його в приватнiй лотереi, – згадуватиме згодом Шевченко. – Великий Брюллов вiдразу ж погодився. Жуковський з допомогою графа Вiельгорського влаштував лотерею в 2500 рублiв i цiею цiною була куплена моя воля 22 квiтня 1838 року».

Лотерея вiдбулася в Аничковому палацi, резиденцii iмператора Миколи I. Члени царськоi сiм’i внесли тисячу рублiв i портрет Жуковського став власнiстю дружини Миколи I, iмператрицi Олександри Федорiвни.

І ось вiн настав, неймовiрно щасливий у життi Тараса Шевченка день 22 квiтня 1838 року, коли йому вручили «отпускную» – документ з пiдписом помiщика Енгельгардта про те, що крiпак Шевченко одержав од нього волю. Як згадуватиме Сошенко, того дня Тарас крiзь вiдчинене вiкно вскочив до кiмнати просто з тротуару, звалив мольберт i кинувся Сошенковi на шию, вигукуючи: «Свобода! Свобода!».

І Тарас Шевченко, вже не крiпак, а вiльний, почав навчатися живопису в класi Карла Брюллова.

«Самому тепер не вiриться, – записував до щоденника, – а насправдi так було. Я з брудного горища, я – нiкчемний замарзуха – на крилах перелетiв у чарiвнi зали Академii мистецтв!»

Янгол з гусячими крилами

Мов янголи яснi,

Лiтають мрii тi

І будять у людей надii золотi.

    М. Рильський

Янгол (ангел) за релiгiйним культом – надприродна iстота, посланець, вiсник Бога, завжди зображуеться у виглядi юнака з незмiнними крилами за плечима, що часто завдавали клопоту художникам. «Справжнiх» янголiв вони, звiсно, не бачили, малювали iх такими, якими уявляли. А ось iз зображенням крил була проблема. Якими iх зображувати? З чого iх малювати? Така проблема виникла й перед молодим художником Петровським, коли вони мешкали на Васильевському островi в Петербурзi.

Якось приятель поскаржився Шевченку: де б дiстати великого птаха, аби вiн мiг скопiювати крила янгола-хоронителя для картини «Агар у пустелi», що ii тодi малював?…

– Великого i, звичайно ж, крилатого птаха? – ковтнувши слину – вони тодi перебували на грошовiй мiлинi та днями, бувало, голодували, – перепитав Тарас.

– Так, такечки, з великими крилами, щоби я iх мiг скопiювати.