На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сини змієногої богині» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сини змієногої богині

Автор
Дата выхода
24 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Сини змієногої богині" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сини змієногої богині" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Чемерис) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Що може бути цікавішим за її величність історію? Тільки історія, про яку розповідають небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936 р.) – відомий український письменник, автор історичних та фантастичних романів і оповідань, лауреат багатьох літературних премій. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «ольвія», «Генерали Імперії», «ордер на любов», «ярославна», «Ваші пальці пахнуть ладаном…», «Трагедія гетьмана Мазепи», «Марина – цариця московська».
«Сини змієногої богині» – роман-есей, що складається з власне роману та кількох повістей з однією головною героїнею – Скіфією, загадковою і таємничою країною вершників з луками, тією Скіфією, яка у VII столітті до н. е. під дзвін мечів і співи стріл з’явилася на південних теренах України. Легендарна і реальна, повна слави і звитяги, знана нам і незнана, Скіфія воїнів і хліборобів, царів і вождів, чаклунів і знахарів, войовничих амазонок і жриць, земля героїв (Іданфірс, Атей, Скілур) і майстрів неперевершених шедеврів, що й нині дивують і вражають людство…
📚 Читайте "Сини змієногої богині" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сини змієногої богині", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
В iм’я цього й пили кров – це не вважалося тодi дикунством! Але то був раннiй перiод людства, коли зароджувалася його мораль i цивiлiзацiя, а кров людини – що, як вiдомо, не е водицею, – п’ють i сьогоднi. І п’ють ii гай-гай якi освiченi й глибоко цивiлiзованi – в порiвняннi зi скiфами, нецивiлiзованими i неосвiченими!
А щодо дiвчат, то вони й справдi не виходили замiж доти, доки не вбивали трьох ворогiв (а ворогiв у тi часи вистачало!), але не так скiфськi мадонни, як сарматськi. (Сармати – сусiди й близькi родичi скiфiв.
І голови вбитих – бувало й так, – приносили вождю, аби отримати за них винагороду – здебiльшого почесну чашу вина в присутностi родакiв – це була велика честь, про таких героiв складали пiснi, iх прославляли! І тодi це не вважалося варварством i дикунством – не варт нинiшнi моральнi принципи тулити до давнiх народiв i на цiй пiдставi iх у чомусь звинувачувати!
Що ж до кривавоi помсти, то вона – кровна помста – iснувала ще в родовому суспiльствi – як вiдплата за вбивство свого.
Приносили скiфи в жертву своему кривавому боговi вiйни Аресу людськi жертви – полонених. Це було у всiх тодiшнiх народiв i не вважалося аморальним. Та й моральнi засади тодi були дещо iншими, принаймнi не збiгалися з нашими, теперiшнiми.
І нарештi, останне: Русь приймала християнство – ще раз нагадаемо – не заради того, аби позбутися чужого лиха, що на той час уже кануло в безвiсть.
Як вiдомо, царськi скiфи, якi вважали себе «найкращими», «власне скiфами», решту племен Скiфii називали «пiдвладними», своiми «рабами». Але не в прямому значеннi, просто племена тi мали щороку сплачувати «справжнiм» скiфам данину. Вiдмова вiд плати – вiйна.






