На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сини змієногої богині» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сини змієногої богині

Автор
Дата выхода
24 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Сини змієногої богині" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сини змієногої богині" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Чемерис) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Що може бути цікавішим за її величність історію? Тільки історія, про яку розповідають небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936 р.) – відомий український письменник, автор історичних та фантастичних романів і оповідань, лауреат багатьох літературних премій. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «ольвія», «Генерали Імперії», «ордер на любов», «ярославна», «Ваші пальці пахнуть ладаном…», «Трагедія гетьмана Мазепи», «Марина – цариця московська».
«Сини змієногої богині» – роман-есей, що складається з власне роману та кількох повістей з однією головною героїнею – Скіфією, загадковою і таємничою країною вершників з луками, тією Скіфією, яка у VII столітті до н. е. під дзвін мечів і співи стріл з’явилася на південних теренах України. Легендарна і реальна, повна слави і звитяги, знана нам і незнана, Скіфія воїнів і хліборобів, царів і вождів, чаклунів і знахарів, войовничих амазонок і жриць, земля героїв (Іданфірс, Атей, Скілур) і майстрів неперевершених шедеврів, що й нині дивують і вражають людство…
📚 Читайте "Сини змієногої богині" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сини змієногої богині", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Але чого? Своеi старостi? Адже доки iхнi чоловiки навоюються, вони постарiють так, що й чоловiки iм уже будуть не потрiбнi. Тож iх скiф’янки чекали якийсь там рiк-два, а тодi звернули увагу, що в них стiльки молодих, дужих i непоганих рабiв на господарствi, якi з успiхом можуть iм замiнити – ще й як! – втрачених чоловiкiв!
Геродот, «Скiфiя», книга четверта «Мельпомена»:
«…скiфи, як я вже писав попереду, панували в горiшнiй Азii двадцять вiсiм лiт… Як минув цей час, вони повернулися до свого краю, але тут чекали iх труднощi не меншi, нiж у минулiй вiйнi.
І правильно, бо що iм, покинутим, залишалося робити? Двадцять вiсiм рокiв чекати чоловiкiв, якi десь позавiювалися, чи як пiзнiше, вже в Украiнi, казатимуть, пiшли тинятися позауманню? Та й хто мiг знати, скiльки вони там тинятимуться – двадцять вiсiм рокiв чи й цiлий вiк? От жiнки, звернувши увагу на молодих рабiв своiх, хлопцiв хоч куди голiнних, i понароджували вiд них стiльки дiтлашнi, що вона, як виросла, склала цiле вiйсько.
Але ж i iх, жiнок, не лише треба зрозумiти, а й через вiки та вiки iм поспiвчувати – двадцять вiсiм рокiв чекати? Де це бачено, де це чувано! Чекати в самотинi, старiти в тiм чеканнi, без любовi й пестощiв, тодi, як у свiтi бiлому раз живеш.
Ой леле!
Чоловiки (колишнi! Яких вони вже й позабували!) повертаються. Надумали.






