Сини змієногої богині

Козацькi! Та й самi скiфи з тих камiнних зображень на позiр – сiчовики-козаки!

Тож i виходить, що Геракл сьогоднi – це не тiльки скiфська iсторiя, а через Скiфiю i наша, вже украiнська, як i iхня змiенога богиня, незрiвнянна донька Днiпра нашого е i нашою богинею.

Герри

Гробницi (скiфських) царiв мiстяться в Геррах, до яких Борисфен ще судноплавний.

    Геродот

Життя i смертi спивши щедрий келих,

Усi лiта спаливши на вогнi,

Я, скiфський цар, лежу в днiпровських Геррах,

І стугонять столiття по менi.

Колись цю рiчку звали Борисфеном,

А Скiфiею – всi оцi краi.

Як пахли по степах тодi нестерпно

Кочiвками осiннi кураi!..

Гай-гай!.. Все так. Колись я був тут юним.

Ходив на бiй. Поiв коня з рiки.

Мов сон, пройшли сармати, готи, гунни,

Авари, печенiги, кипчаки.

Чиi тепер там кроки землю будять?

Яка зiйшла над обрiем доба?

Я мiцно сплю, тримаючи на грудях

Тяжiнь високовольтного стовпа.

Над ним гудуть громи в сталевих струнах,

Пiд ними крае землю чересло.

Крiзь мене йдуть в свiти пекельнi струми,

Чоло ж мое колоссям поросло.

І хай сiвач з блакитними очима

Ще тричi вищих обширiв сягне —

Це наша з вами спiльна Батькiвщина,

Бо як ви з неi вирвете мене?

Бо хто вам майбуття з минулим зв’яже

І хто навчить любити цi кряжi,

Коли i вiн зi мною поруч ляже,

Три кроки не дiйшовши до межi?

А гуси знов гелгочуть на озерах,

І пахнуть медом плавнi навеснi!..

Я, скiфський цар, похований у Геррах, —

Мiй спис, i меч, i кiнь мiй при менi.

    Б. Мозолевський

Скiфська культура

Інформацiя для роздумiв

Це культура раннього залiзного вiку. Названа за самоназвою етносу, який мешкав у степовiй зонi Пiвнiчного Причорномор’я, маючи ii за свою Батькiвщину. (До них там мешкали iхнi батьки й дiди, а тому це на той час була i iхня батькiвщина – спадок по батьках, – i iхня дiдизна – спадок по дiдах.)

В основному то були кочовi i напiвкочовi угрупування iраномовних племен.

Походження – змiшане, спецiалiсти видiляють риси автохтоннi (хоча б лiпний посуд) та принесенi з глибин Азii – наприклад, скiфська трiада. Культура Великоi Скiфii iснувала в межах двох природно-географiчних зон – степовоi i лiсостеповоi. Центром полiтичного та культурного об’еднання скiфського етносу наприкiнцi VII–V ст. до н. е. (у перiод скiфськоi архаiки) стають степи Пiвнiчного Причорномор’я.