Рогнеда

Отам, де

Реве та стогне Днiпре широкий,

Сердитий вiтер завива,

Додолу верби гне високi,

Горами хвилю пiдiйма…

12

Так полiг Святослав, затятий язичник, який на вершинi своеi могутностi й успiхiв володiв величезними територiями вiд Балкан до Середньоi Волги й вiд Балтики до Каспiю та Кавказу, але не зумiв iх утримати (так завжди бувае з тими, хто йде завойовувати свiт) i перед своею загибеллю втратив майже всi ранiшнi завоювання i до краю виснажив Русь…

По загибелi Святослава на Днiпрових порогах його сини розв’язали на Русi мiжусобну вiйну – та ще й яку! Наче непримиреннi вороги.

І полум’я уособицi або «котори»[6 - Усобиця (мiжусобиця) – незлагода, внутрiшнiй розбрат, вiйна мiж суспiльними групами однiеi краiни або особами в державi (переважно у феодальнiй).] вкотре запалахкотiло на Русi. Всi до таких мiжусобиць братовбивчих на Русi звикли i нiчому вже не дивувалися. Бажали тiльки, щоб пошвидше хто-небудь з братiв перемiг, може, хоч тодi бiйня вгамуеться.

Тiльки полоцький князь Рогволод за мiжусобицею синiв Святослава спостерiгав не без цiкавостi – йому важливо було, хто переможе, щоб тодi вiдповiдно дiяти.

А поки що дiяв за принципом: моя хата скраю, менi, мовляв, все iдно, хто з вас переможе.

Хоча насправдi старому князевi було не все одно. У Киевi княжив Ярополк, у Новгородi – Володимир. Якщо Ярополк був великим князем, головним князем Русi, то Володимир – удiльним, та й влада його була слабенькою. До всього ж, усi добре пам’ятали про його походження. Хто буде спiлкуватися з сином полонянки?

Але, як би там не було, а кожен з них шукав пiдтримки в Рогволода.

Першим постукався Ярополк – у Полоцьк вiд нього негадано з’явилися свати. Ярополк забаг стати одноосiбним правителем Русi…

Але мав вiн двох братiв, з якими мусив дiлитися владою, обидва, як i вiн, – Святославичi з роду Рюриковичiв, обидва ще батьком поставленi владарювати в удiльних князiвствах, якi йому не корилися, бо теж прагли стати одноосiбними правителями Русi… Чи бодай рiвними йому, великому князевi Киiвському, а отже, й захопити Киiв.

Сьогоднi вони його старшинство ще якось терплять, а завтра, спробувавши влади, забагнуть захопити княжий стiл, а його, Ярополка, кишнуть. Добре, якщо тiльки з Русi, а то, може статися, i зi свiту цього.

То краще буде, якщо вiн iх випередить. Тодi вже можна буде усмак владарювати. А iхнi князiвства до свого приеднати, i стане воно ще могутнiшим, а з ним – i Киiвська Русь. Тож дбае не для себе, для Русi.