Ольвія

Вiд чого вони загорiлися – однi боги вiдають, але Олум, замiсть того щоб гасити свою кибитку, побiг на помiч до свого сусiда Тавлура, допомагав його дружинi виносити дiтей та збiжжя. І не заспокоiвся, аж доки не винiс останньоi ганчiрки.

Олумових дiтей i майно тим часом рятував… Тавлур. І також не покинув у бiдi сiм'ю сусiда, доки не винiс i дiтей, i майно.

І ось Олум i Тавлур на очах у свого племенi будуть пити кров побратимства.

Яскравими червоними квiтками палахкотять вогнища. Чорне небо нависае над кочовищем, щiльним колом оточують скiфи багаття, i на iхнiх обличчях грають червонi полиски.

Вождю пiднесли золоту чашу, i вiн, пiднявши ii, врочисто сказав:

– Олум i Тавлур, пiдiйдiть до мене i витягнiть своi вiрнi акiнаки!..

Олум i Тавлур, обидва низькорослi, трохи сутулi чоловiки з обсмаленими бородами, у старих витертих башликах i таких же куртках, пiдiйшли до вождя, витягли акiнаки й покiрно схилили сивi голови.

– Повiдай менi, Олуме, – звернувся до першого вождь, – чи горiла твоя кибитка?

– Палахкотiла, – зiтхнув скiф.

– А чому ж ти кинувся рятувати Тавлура?

– Як чому? – здивувався Олум. – Але ж у Тавлура дiти…

– Гаразд… Хай пiдiйде Тавлур. Чи горiла твоя кибитка?

– Горiла, вождь, – зiтхнув Тавлур. – Вогонь жер ii з усiх бокiв.

– А чому ж ти побiг рятувати Олума?

– Та тому, що в Олума дiти.

– Але ж i в тебе е дiти? – доскiпувався вождь. – І вони теж могли згорiти?

– А хiба Олумовi дiти не бояться вогню? – здивувався Тавлур.

– Олум i Тавлур, повiдайте правду перед народом скiфським, чи об'еднае ваша кров вашi руки i серця?

– Об'еднае, вождь.

– Тож лийте свою кров у чашу з вином.

Олум i Тавлур надрiзали один одному акiнаками пальця, видавили кров у чашу з вином, котру тримав перед ними Тапур.

– А тепер пийте до дна, як брат з братом!

Обнявшись, Олум i Тавлур одночасно вдвох торкаючись губами краiв чашi, випили вино, змiшане з краплинами своеi кровi, i пiдняли чашу високо над головами.

– Слава!.

– Благословляю вас iменем богiв Скiфii! – врочисто сказав Тапур. – Осине гнiздо Скiфii збагатилося ще двома братами! Вiднинi i аж до самоi смертi ви – побратими. Найщасливiшi люди на землi. Адже брати по кровi – це просто брати. А названi брати – це славетнi брати. Хай завжди вас мiцно тримають пута братерства. Стiйте i надалi горою один за одного. Точiть акiнаки своi на чорному камiннi, захищайте ними один одного.