Ольвія

 – Твоя кров ляклива, ii не буде пити Арес! Йди у степ, хай тебе там загризуть вовки. На бiльше ти не заслуговуеш!

Роздiл одинадцятий

Червоний башлик

Повернувшися з походу, скiф мусить очиститись[14 - Хоча ритуал очищення i мав релiгiйний вiдтiнок, але це була швидше всього своерiдна скiфська лазня, адже з водою в степах завжди було скрутно.] вiд злих духiв чужих краiв, вiд недобрих поглядiв та чорних заклять i наврочень чужинських чаклунiв, вiд пилу далеких дорiг. Пiшов у юрту очищення i Тапур.

Вона була така низька, що роздягатися доводилося сидячи. У низькiй та тiснiй юртi жар не втече вгору, як у великiй, а буде приемно обволiкати тiло.

Бiля юрти слуги заздалегiдь розвели вогонь i наклали у нього камiння. Як тiльки те камiння стало червоним, слуги поскладали його у двi великi глинянi чашi, трохи пiднявши запону, посунули чашi в юрту i вiдразу ж щiльно опустили запону. Сухий, гарячий жар наповнив юрту, в пiтьмi яскраво жеврiло камiння.

Тапур брав у жменю з торбини конопляне сiм'я i посипав ним камiння, сiм'я плавилось, iшглiло, наповнюючи юрту густим запашним димком, таким запашним, таким гарячим, що в Тапура по всьому тiлу потекли струмки поту.

Вiн з насолодою вдихав пахучий димок, неквапно проказуючи:

– Сiм'я родюче, сiм'я плодюче, очисть мене вiд походу й далеких дорiг, вижени з мене злих духiв i чужi наговори, поверни моему тiлу чистоту i легкiсть.

Пара, змiшана з димом, все наповнювала i наповнювала юрту, а Тапур кидав i кидав сiм'я на червоне камiння.

Сидiв непорушно, розслабивши тiло, нi про що не думав, насолоджуючись приемною втомою. Почував себе легко, дим i пара змили з нього грiхи, а натомiсть повернули йому чистоту i легкiсть.

Незчувся, як i задрiмав сидячи. Прокинувсь, розiмлiлий од спеки, витерся насухо, одягнувся i вийшов з юрти, вдихаючи свiже повiтря. Слуга пiднiс йому чашу з холодним кумисом, вождь перехилив ii одним духом i вiдчув себе, як нiколи, бадьорим.

Йому пiдвели коня, вiн скочив у сiдло i помчав у степ.

Як степи огорнули синi вечоровi сутiнки, й на небi – ще свiтлому – вигулькнули першi зорi, в кочовищi загукали огласники:

– Гей, люде скiфський!! Воiни з бойовим кличем «ара-ра»! Сходьтеся всi до Великого шатра вождя. Олум i Тавлур будуть пити кров побратимства.

За час вiдсутностi Тапура в кочовищi сталася пожежа: загорiлися кибитки двох зброярiв: Олума i Тавлура.