Аравійська пустеля (збірник)

Але хоч i на ногах у нього знаходиться слуховий апарат, та й роль свою вiн виконуе справно, тож глухим коника назвати не можна. Вiн навiть може образитись, коли ви його так назвете.

А ось звуковий апарат у коника теж знаходиться чорт зна де – даруйте! Не в горлi, як у всiх iнших, i в нас iз вами теж, а – при надкрильцях. Так звуться твердi переднi крила в жукiв i перетинчастокрилих комах, якi захищають м’якi лiтальнi крила. До перетинчастокрилих належать мурахи, бджоли, оси, наiзники, пильщики.

Бiля основи правого надкрилка у коника е так зване «дзеркальце» у виглядi округлоi тонкоi прозороi перепонки, оточеноi товстою жилкою, яка утворюе рамку. А на лiвому надкрилку е химерний пристрiй, що мае дрiбнi зубчики – вiн i виконуе роль смичка («дзеркальце» слугуе при цьому резонатором).

Пiд час своiх музичних вправ, що iх ми звемо то спiвом, то сюрчанням-тюрлюканням, коник пiднiмае i розсовуе надкрилки, а потiм починае ними вiбрувати – рухае туди-сюди. Зубчики смичка труться об рамку «дзеркальця», i починаеться… Те, що ми й чуемо, коли кажемо: коники сюрчать.

А чуемо ми iх улiтку повсюди: на луках, на галявах, у садах. І навiть у своiх дворах. І навiть на тинах. Хоч загледiти «скрипаля» непросто, адже маскуеться вiн дуже вправно.

Тюрлюкае вдень i вночi, часом аж до ранку. А вже коли затихне «останнiй коник степовий», писав якось поет Олесь, тодi й вiтер ляже на луках спати…

Уранцi коники приймають сонячнi ванни, лежать де-небудь на сонечку, перевертаються, пiдставляючи йому боки та нiжачись у сонячному лiтеплi.

Так ось пiд Марiуполем iз таким музикою i сталося лихо. Що ледь було не коштувало йому життя. Воно, хоч i маленьке в нього, але дуже-дуже йому дороге. Як i нам iз вами.

Але тут треба вам розповiсти про Архипа Куiнджi. Ви, мабуть, вже чули таке знамените прiзвище – Куiнджi? Та й хто не знае його картин «Чумацький тракт», «Украiнська нiч», «Вечiр на Украiнi», «Днiпро вранцi» i особливо, а все це – Украiна! Украiна! – фантастично-неймовiрну картину «Майська нiч на Днiпрi».

Народився художник у 1842 роцi на пiвднi Украiни в мiстечку Марiуполь. У сiм’i бiдного грека-чоботаря. Назвали його Архипом, а прiзвище маленькому грековi (украiнець вiн лише за мiсцем народження, дитинства i юностi) дали вiд прiзвиська дiда-татарина, адже «куiнджi» по-татарському означав «золотих справ майстер».