Аравійська пустеля (збірник)

Проник, пролiз, але таки опинився тут. То де ж вiн подiвся, той вхiд?»

Присвiтивши, поглянув на годинник: дванадцята дня. Отже, я у печерi рiвно двi години. Як швидко летить час! Але гiрше, що десь зник вхiд i, зрозумiло, вихiд. Просто смiшно, не вперше у пiдземеллi, а заблудився, як новачок. Розказати кому – так не повiрять. Справдi-бо, вхiд зник! Три «ха-ха-ха»!

Нi, треба зосередитись, зосередитись i зосередитись.

Заспокоiтись. Вiдпочити.

До всього ж, менi чомусь стало вже геть важко дихати.

І якийсь шум з’явився у вухах. По тiлу почав пробiгати легкий дрож… Гм… Це, напевно, вже наслiдки переохолодження, адже зодягнений я по-лiтньому, а тоненька нейлонова куртка не зiгрiвае. Треба би бiлизну вовняну, светра.

Я втрете пiшов по колу: вiд аркушика з цифрою «1», тодi правим краем, уважно висвiтлюючи долiвку, потiм лiвим краем повернувся, знов вийшов до аркуша з цифрою «1», а лазу так нiде й не виявив! Наче його й не було!

«Оце так… – подумав я вже iз роздратуванням. – У чари я не вiрю, у мiстику теж… То де ж подiвся вхiд?.

.»

Вуйко Лущак у подiбному випадку сказав би, що на мене наслано нечистою силою i що взагалi вона (тобто нечиста сила) водить, як слiпого.

Але ж я не вуйко Лущак, у забобони не вiрю i твердо знаю: вихiд таки мусить бути! Адже був вхiд, i мiстика тут нi до чого. Сам я щось наплутав i кружляю по колу, як очманiлий. І засипати, наприклад, вхiд не могло, адже я не чув нi гуркоту обвалу, нi просто шуму, хоч акустика тут пречудова!

Я сiв, притулився спиною до стiни з намiром добре вiдпочити, заспокоiтись (перш за все, заспокоiтись!) i проаналiзувати ситуацiю, або дошукатися до першопричин своеi неуважливостi.

Отак, сидячи, й почав аналiзувати. Перше: я пiшов у печеру, не попередивши нiкого на базi про свiй намiр. Отже, нiхто не знае, де я подiвся, i що зi мною, i де мене шукати.

Кепсько. Тим бiльше, що я не професiонал-спелеолог, а всього лише любитель, i досвiду особливого не мав, як виплутуватися зi складних ситуацiй.

Друге. Пiшов у незнайому печеру сам, без спецспорядження, навiть вiрьовки не прихопив. Тепер пiдсумовуемо: я припустився двох похибок, кожна з яких може закiнчитися для мене трагiчно.

Тепер що я маю? Складаний ножик, авторучку, записник i – найбiльше мое багатство! – свiтильник «УАС-1» з налобною фарою i батареею 2НК-13. Останнi двi цифри означають ампер-години. На тринадцять годин у мене вистачить свiтла. Скiльки я вже витратив?..