Мир хатам, війна палацам

Побачивши за плечима в Харитона Киенка гармонiю, Наркис зразу зрадiв:

– Ану, шахтарю, блудний сучий син революцii, розтягай мiхи, давай «Анархiю – мать безпорядку»!

Харитон зам'явся, та Наркис не чекав, зiрвав гармошку з Харитонового плеча i загорлав на всi заставки:

Под голос набата, под гром канонады,

Под черное знамя – на зов Равашоля…

Іван Антонович Бриль отетерiв. Пiсня про чорний прапор анархii покотилась над робiтничим Печерськом, що ще на заклик киiвського «Союзу боротьби» двадцять рокiв тому пiдняв червоний прапор пролетарськоi iнтернацiональноi солiдарностi i так i пронiс його високо аж до сьогоднi – на маiвках, над демонстрацiями, в години всiх страйкiв i крiзь барикаднi боi! Нiколи в боротьбi за волю народу над пролетарським Печерськом не телiпалася ця чорна ганчiрка зради i провокацii.

Цього стерпiти Іван Антонович, п'ятнадцять рокiв член соцiал-демократичних потаемних гурткiв, не мiг.

Ярий, ступив вiн крок до нахабного богомаза-анархiста.

Та зразу й спинився.

Наркис стояв, горлав i зухвало посмiхався. Вiн же навiть у цирку на сеансах на приз ставав боротися проти Святогора, Фосса i самого Івана Пiддубного – i приз брав! Проти Наркиса Брилевi не встояти, дарма що в своi п'ятдесят був теж кремезний, як дуб.

Але кров закипiла в серцi старого Бриля. Не за чорний, а за червоний прапор роками лiчилися в чорних списках тисячi киiвських пролетарiв – аж поки мiсяць тому погромили хлопцi охранку на Житомирськiй, 34, i спалили тi паскуднi папери на Сiнному базарi! Червоний, а не чорний прапор дев'ятсот п'ятого року забагрянився кров'ю Жаданiвського i ще ста п'ятьох та осiнив першу Раду робiтничих депутатiв мiста Киева, палахкотiвши аж п'ять днiв державним штандартом Шулявськоi пролетарськоi республiки!

Іван Бриль таки ступив ще крок, майже впритул до Наркиса, i що мав сили затопив простiсiнько в нахабну пику.

Це був влучний удар. Хоч i який був лютий та розпалений Бриль, а цей удар вiн розрахував наперед точно: коли бити знизу вгору, кiстка лусне, i не оберешся клопоту за калiцтво, а вдарити збоку – тiльки дантистовi заробiток: вправити звихнуту щелепу.

Та велетень Наркис тiльки ляснув зубами i встояв на ногах. Щоб звалити його, треба бити буфером паровоза.