Мир хатам, війна палацам

Чорне, двома крилами крука розкинуте на два боки волосся було в неi з потилицi коротко пiдстрижене пiд нiмецьку «бубiкопф», але пiдбите спереду, над бiлим мармуровим лобом, невеличким задьористим чубчиком. Такi ж чорнi, шнурком витягнутi брови вiдтiняли це античне чоло знизу, i з-пiд них, прикритi густими й неправдоподiбно довгими, одначе зовсiм натуральними вiями, миттю блискали i зразу ж меркли – щоб за мить знову блиснути i знову померкнути – двiйко швидких, гострих, але заразом i томних очей. Маленьке, але мiцне та круте – вольове пiдборiддя завершувало цей чарiвний образ бездоганним овалом матових щiк.

Така неземна або, вiрнiше, – саме земна дiвоча краса сама по собi була вища вiд усяких похвал, але ще яскравiшою виглядала вона проти потворностi довгобородого карлика перед нею. Дiд Грушевський i справдi був кап у кап пушкiнський Чорномор – «твой оскорбитель, волшебник страшный Черномор, красавиц давний похититель, полночных обитатель гор».

Зодягнута дiвчина була у вiйськовий мундир – сiро-зелений австрiйський френч, на ногах мала високi шнурованi гонведськi бутси, i тiльки колiна iй прикривали не рейтузи чи галiфе, а жiноцька, такого ж сукна, що й френч, коротка спiдниця.

Справдi, таку «Людмилу» ризиковано було б залишити наодинцi зi сластолюбним Чорномором, коли б це справдi був Чорномор, а не професор Грушевський, та ще коли б земна красуня не гидувала б взагалi мужською статтю, бувши лiдером киiвського, а перед тим – львiвського, а ще перед тим – вiденського клубу амазонок-чоловiко-ненависниць.

Це була вiдома Софiя Галечко – нинi особиста секретарка голови Центральноi Ради, а перед тим – аспiрантка професора Грушевського в Львiвському унiверситетi. Але з перших же днiв вiйни щира украiнська патрiотка покинула студii в унiверситетi i стала до лав легiону «Сiчових стрiльцiв».

Легiон «Украiнських сiчових стрiльцiв» – УСС, або «усусiв» – був, як вiдомо, утворений при самому початку вiйни в складi австро-угорськоi армii з благословення австрiйського цiсаря Франца-Иосифа. Утворив його «Союз визволення Украiни» – СВУ, – органiзований в переддень вiйни з украiнських соцiал-демократiв та украiнських соцiалiстiв-революцiонерiв, одначе з iнiцiативи трьох зовсiм позапартiйних на той час найпалкiших украiнських патрiотiв.