На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мир хатам, війна палацам» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мир хатам, війна палацам

Автор
Дата выхода
12 марта 2013
🔍 Загляните за кулисы "Мир хатам, війна палацам" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мир хатам, війна палацам" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Смолич) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Змінюються часи, змінюються епохи, а з ними змінюються наші погляди на ті чи інші історичні події. Але хто може сказати цілком впевнено, як треба розставити всі крапки над «і», як все було насправді і хто був правий чи винний? Особливо якщо це стосується таких складних та неоднозначних подій, як, наприклад, події в Україні між двома революціями 1917 року – лютневою та жовтневою. Саме ці часи описані в романі видатного українського письменника Юрія Смолича «Мир хатам, війна палацам». Так, письменник писав цей роман у радянські часи, так, нині постаті Грушевського, Винниченка, Петлюри та інших діячів сприймаються інакше, ніж тоді. Але це не означає, що цей роман – така собі примітивна агітка, зовсім ні. Це – епічна картина, погляд людини, яка бачила ті події своїми очима. І тому цей твір, поза всякими сумнівами, буде цікавий сучасному читачеві, що не байдужий до історії рідної країни.
📚 Читайте "Мир хатам, війна палацам" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мир хатам, війна палацам", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Застрайкували не тiльки великi приватнi конфексiони Кругликова, Рабина, Сухаренка, Кагана, Ольшамовського, Фрiда, Ерлiха чи Френкеля, застрайкували навiть величезнi, на тисячi робiтниць, вiйськовi обмундирувальнi майстернi Пiвденно-Захiдного фронту на Печерську та Демiiвцi.
– Цi кравцi молодцi! – гукав хтось. – От тримаються, чортовi рицарi нитки та голки! Третiй тиждень страйкують, не поступаються нiчим! Хто б i подумав таке про цей сарпинковий пролетарiат! Де це ти, Василю, стiльки добрячих латкарiв та штопальникiв набрав?
– То не я, – скромно, але з достоiнством озвався Боженко.
– Який це Смирнов? Той, що меншовик, чи той, що есер, чи той, що позапартiйний?
– Бiльшовик Смирнов – звичайно: Іван Федорович. Кравець. У пiдмайстрах у Френкеля був. А вчився у мадам Дулi на Подолi.
– А! – зрадiв Іван Бриль. – Вiд мадам Дулi! Тобто – «Ваня-маленький»? Господи! Так це ж наш рибалка заповзятий! В нього i своя сижа була пiд Аскольдовою могилою, ближче до Аносiвського парку, якраз поруч iз нашою з Максимом! Боже мiй! Отаких судакiв на вудку брав! Значить, повернувся вже з заслання? А я й не знав… Максиме? Чи пам'ятаеш…
– Ще б пак! «Ваня-маленький»! Отакий миршавий…
В гуртку вибухнув регiт: сам куций, Максим показав рукою вiд землi так низько, нiби Іван Федорович Смирнов був лiлiпутом.
Розмова, отже, розгорялась дужче i дужче – зараз мали политися бурхливою рiчкою спогади, – i весiлля напевне довелося б вiдкладати до другого разу, коли б в цю хвилину iнше не привернуло загальноi уваги, зламавши весь дальший хiд подiй.
2
Хвiртка у парканi розчинилась, i в подвiр'я вступила трiйця людей.
Переднiй був у солдатськiй гiмнастерцi без погонiв – як тепер, перед четвертим роком вiйни, ходила мало не половина населення колишньоi Росiйськоi iмперii. Вiн тримав у руках держално з прапором, завинутим та перев'язаним, щоб не метлявся, кiлькома поворозками.
Прапороносець – стрункий, жилавий, рокiв пiд тридцять – був по-вiйськовому пiдтягнутий, виглядав молодецьки, дiвчатам припадав до серця теж.
Це був Андрiй Іванов.





