Мир хатам, війна палацам

Крiм староi украiнськоi семiнарii при Ватиканi, яка iснувала з тисяча вiсiмсот вiсiмдесят сьомого року, – папа Бенедикт тисяча дев'ятсот сiмнадцятого року заклав ще й другу украiнську семiнарiю з окремим росiйським вiддiлом: католицькi мiсiонери мали рушити з словом Божим на терени Украiни й Росii, тiльки закiнчиться вiйна. Водночас – поки вiйна ще не закiнчилась – щедротами папи Бенедикта екiпiровано пiд егiдою iталiйського уряду i збройний загiн з полонених галичан.

Справи католицькоi церкви i справи украiнського вiдродження так тiсно переплiтались у дiяльностi митрополита, що годi було й збагнути, що для нього – мета, а що – тiльки засiб задля досягнення мети.

Грушевський тiшив себе думкою, що метою для митрополита е украiнська державнiсть, а католицька церква – зручний засiб для досягнення цiеi мети.

Наче на пiдтвердження цього, Шептицький казав далi:

– Певний, пане професоре, що ви подiляете мою думку: на шляху творення молодоi держави не останнiм е забезпечення зв'язкiв з державами могутнiми.

Чи не заперечуватимете ви, пане голово, коли налагодження взаемин iз Нiмеччиною та Австро-Угорщиною, – щоб полегшити вам вашу багатогранну клопiтну дiяльнiсть, – я тимчасом переберу на себе? Звичайно, в постiйному з вами порозумiннi?

Грушевський кивнув: саме цього i потрiбно було вiд Шептицького, – в разi невдачi, неуспiх завжди можна буде скинути на нього, а самому залишитись святим та Божим.

Шептицький вiдповiв на кивок Грушевського чемним поклоном, з виразом подяки за високе довiр'я.

– Але маймо на увазi, пане професоре: Украiна досi, на жаль, ще входить до складу Росiйськоi держави, а Росiя веде вiйну в союзi з Францiею та Англiею. Отож, доки мiждержавна ситуацiя не змiниться, Центральна Рада, певна рiч, буде домагатись перед Францiею та Англiею визнання прав Украiни на державнiсть. Таким чином…

– Щодо цього, – мовив недбало Грушевський, – то я вже вжив деяких заходiв: з Францiею я вже нав'язую дипломатичнi зв'язки…

– Прошу? – вкрай здивувався Шептицький.

Розрахунок Грушевського – ошелешити свого спiльника i суперника на нивi державного будiвництва i покласти-таки свое зверху – дав на цьому блискучi результати.

Адже ще два днi тому – коли, при вiд'iздi з Петрограда, Шептицький дiстав останнi звiдомлення вiд вiрноi католички Софii – нiчого такого не було!

– Коли?

– Сьогоднi я мав балачку з представником Францii на Украiнi, мсье Енно. Ввечерi вiн виiздить до Парижа з текстом iнтерпеляцiй, якi я подав урядовi Францii.