Тиміш та Юрій Хмельницькі

хан Іслам-Гiрей ІІІ став вимагати вiд гетьмана, щоб той надав йому допомогу у походах проти сусiднiх держав (Московii та Молдавii), а також у придушеннi його васалiв – «темрюцких черкас» на Пiвнiчному Кавказi. Довелося вiддавати борги союзникам. Богдан Хмельницький наказав полковникам прибути у Полтаву для пiдготовки до походу, одночасно вiдправив посольство Івана Тафралiя (Тафларiя) до Москви, щоб заспокоiти царя Олексiя (мовляв, похiд буде спрямований не проти Москви, а тiльки проти кавказьких ворогiв кримського хана).

Невдовзi пiд Полтавою було сформовано корпус добiрних козакiв чисельнiстю 6 тисяч, але сам Тимiш подавав бiльшу цифру – 20 тисяч, ймовiрно, з метою залякування противника, що було типовим явищем у той час. У липнi 1650 р. гетьман скерував цей корпус на Пiвнiчний Кавказ. Його очолили Тимiш Хмельницький та генеральний осавул Демко Лисовець (Лисянський); були серед командувачiв також канiвський i черкаський полковники, ймовiрно, це були вiдповiдно Семен Савич та Іван Воронченко. Маршрут походу пролягав з Полтави на Орчик, Берестову, р. Орiль, р. Самару, р. Вовчi Води, р. Ведмежi Води, Тернiвку (село суч. Павлоградського р-ну Днiпропетровськоi обл.), «Колиш», «Кремки», врештi по р. Мiус у Приазов’i. Тут вони стояли два тижнi, бо до них мали пiдiйти ординцi. Далi шлях мав пролягати через землi Вiйська Донського. Це викликало тривогу донцiв, якi перед тим шарпали Крим i об’ективно допомагали Речi Посполитiй. Донцi почали спiшно мобiлiзовувати своi сили i змiцнювати укрiплення, а одночасно скерували до Тимоша посольство на чолi з отаманом Корнилом Бiлгородцем, яке привезло подарунки: борошно, рибу та вино. Тимiш Хмельницький заспокоiв донцiв, бо похiд було скеровано не проти них, а проти деяких гiрських племен. Щоправда, хан таки просив гетьмана вдарити й на донцiв, але Богдан Хмельницький вийшов з гостроi проблеми, перевiвши стрiлки на Молдавiю. Почувши про прихiд вiйськ Тимоша, горцi запросили у хана миру, тому йти украiнським козакам на Кавказ через донськi землi вже не було сенсу. Богдан Хмельницький теж поспiшив вiдкликати корпус в Украiну, тим бiльше, що нависала загроза на захiдних кордонах Гетьманщини. Кримський хан погодився з аргументами гетьмана, i корпус Тимоша Хмельницького та Демка Лисовця повернувся до Полтави, так i не ставши до бою. Зворотний маршрут пролягав майже тим самим шляхом: спочатку козаки повернулися до р. Вовчi Води, а потiм пiшли вздовж татарських улусiв, i ординцi давали козакам коней, волiв та овець.