Св. Петро Могила

Св. Петро Могила

Юрiй Андрiйович Мицик

Знаменитi украiнцi

Петро Могила належить до тих людей, чиi iмена символiзують вiдродження нацii. Бiля витокiв прославленоi далеко за межами Украiни Киево-Могилянськоi академii поряд з iншими культурними дiячами XVII ст. стоiть i Петро Симеонович Могила.

Юрiй Мицик

Св. Петро Могила

Украiна i Молдавiя наприкiнцi ХVІ столiття

Пiсля падiння Галицько-Волинського королiвства у 1349 р. пiд ударами польсько-угорських загарбникiв упав останнiй бастiон незалежноi держави Русi-Украiни.

Украiнськi землi опинилися пiд владою кiлькох держав, насамперед Корони Польськоi та Великого князiвства Литовського. У складi Великого князiвства Литовського кiлька украiнських князiвств мали статус удiльних, i це певною мiрою дозволило продовжити украiнську державну традицiю, але у 1471 р. було лiквiдоване останне з цих князiвств – Киiвське. Укладення у 1569 р. Люблiнськоi унii мiж Короною Польською та Великим князiвством Литовським зумовило тiснiший союз мiж ними й утворення новоi держави – Речi Посполитоi. Попри певнi позитивнi аспекти цього державного союзу, який дозволив спiльними зусиллями украiнцiв, бiлорусiв, литовцiв i полякiв дати вiдсiч агресii з боку Московськоi держави, унiя де-факто стала актом загарбання Польщею бiльшостi украiнських земель, що згодом були передiленi. Посилилися процеси полонiзацii й покатоличення, якi охопили насамперед панiвну верству украiнського суспiльства. Обмеження у використаннi украiнськоi мови, утиски украiнських ремiсникiв тощо збурювали украiнське суспiльство, котре пов’язуе свiй поступ iз козацтвом, яке зростало на очах i висувало широкi вимоги, що вийшли за межi суто станових. Яскравим свiдченням цього стало вже перше нацiонально-визвольне повстання 1591—1596 рр., проти Речi Посполитоi. Його авангардною силою виступили запорозькi козаки на чолi з Криштофом Косинським та Семеном (Северином) Наливайком. Незважаючи на поразку повстання, украiнський народ не припинив, а посилив боротьбу за державну незалежнiсть, про що свiдчать повстання на чолi з Марком Жмайлом (1625), Тарасом Федоровичем (Трясилом) (1630—1631), Іваном Сулимою (1635), Павлом Павлюком (1637), Дмитром Гунею, Яковом Острянином (1638), логiчним завершенням яких стала Нацiонально-визвольна вiйна, або ж Нацiональна революцiя, украiнського народу на чолi з Богданом Хмельницьким (1648—1658). Характерно, що учасники повстання воювали пiд релiгiйним прапором, захищаючи православну вiру.