Іван Виговський

Принаймнi за життя Богдана Хмельницького ми не бачимо якихось серйозних розходжень мiж ним та Виговським. Цiкаво, що 28 липня 1649 р. пiд стiнами Збаража Виговський повiдав польському послу вiд обложених Станiславу Яницькому про причини, через якi вiн залишаеться на боцi повстанцiв, i Яницький так передав цю розповiдь: «…спiйманий на Жовтих Водах, викуплений Хмельницьким за одну кобилу. Мае там (у повстанському тилу) батька, братiв, сестер i т. д., i якби вiн зрадив Хмельницькому, той наказав би цих стратити як родичiв.

Отже перемагае його природна любов до батькiв i родичiв, тому вiн там мусить залишатися». Але навряд чи варто вiрити цiй iнформацii, враховуючи хитру дипломатичну гру, яку вели Виговський iз Хмельницьким. Варто вiдзначити, що шлях Виговського до повстанцiв нагадуе шлях видатного сподвижника Б. Хмельницького Станiслава Кричевського. Останнiй походив з украiнсько-бiлоруського православного шляхетського роду, вiрно служив королевi Владиславу ІV, але в той же час саме вiн випустив з чигиринськоi в’язницi на волю свого кума Богдана Хмельницького. Взятий у полон пiд Корсунем, Кричевський повернувся з католицизму до православ’я, отримав нове iм’я (Михайло) i став служити вiрою i правдою повсталому народу. Будучи киiвським полковником, вiн перекрив шлях на Украiну вiйськам князя Януша Радзивила i прийняв тяжкий бiй пiд Лоевом (липень 1649 р.). Хоча Кричевський зазнав поразки i був смертельно поранений у цiй битвi, однак його дii не дали можливостi Радзивилу з’еднатися з королем Яном Казимиром i сприяли перемозi повстанцiв Богдана Хмельницького пiд Зборовом. Перейшовши на бiк повстанцiв, Виговський став служити особистим писарем гетьмана, а також, очевидно, i у Генеральнiй канцелярii. Вiн супроводжував Богдана Хмельницького у його переможному походi 1648 р. на Пилявцi, Львiв, Замостя, причому вже тодi виявляв свою нехiть до союзу з Кримським ханством, через що навiть вступив у конфлiкт з племiнником Тугай-бея. Цiкаво, що позицiя Виговського збiглася з позицiею… Максима Кривоноса, котрий вважав, що украiнськiй армii необхiдно зупинитися на берегах Случi й зайнятися укрiпленням кордонiв, мiж тим як Хмельницький i Тугай-бей слушно наполягали на переслiдуваннi ворога. У листi Б. Хмельницького до Януша Кеменi, радника трансiльванського князя Д’ердя ІІ Ракоцi, вiд 27 листопада 1648 р. (iз Замостя) йдеться про прийом трансiльванських послiв, а також про те, що до Трансiльванii направлять украiнське посольство: І.