Петро Шелест

Вiн вiдповiв: «Приiжджай, буду радий». І вона незабаром приiхала, поселилася в готелi, придивилася й вирiшила залишитися. Домовилися, що Люба переведеться до Марiупольського металургiйного iнституту. Незабаром вони розписалися. У Петра була тодi кiмната в гуртожитку (звiсно, без мiнiмального комфорту i вигод), але незабаром вiн отримав двi кiмнати в котеджi. І це було дуже до речi, оскiльки Шелести вже очiкували на спадкоемця. Вирiшили чомусь, що буде хлопчик. Так i вiдбулося: у серпнi 1933 року на свiт з’явився iхнiй перший син Борис.

Для Петра Шелеста все складалося дуже непогано, вже були плани призначити його начальником цеху. І тут на завод приiхав керiвник харкiвськоi контори «Судморснаб», спiвучень робiтфаку. Вiн повiдав про те, що йому потрiбний начальник вiддiлу чорних i кольорових металiв i що вiн через начальство влаштуе переведення Шелеста до Харкова. Через три мiсяцi пiсля розмови план реалiзувався. Почалася нова робота, була навiть куплена в комунальнiй квартирi (у флiгелi) по вулицi Іванова, 36 кiмната на 10 квадратних метрiв.

І тут в життi Петра Юхимовича почався новий поворот.

У Шелеста закiнчився термiн вiйськовоi бронi, i його мобiлiзували. І хоча за посадою вiн мав право на отримання бронi, Петро вирiшив, що треба в армii вiдслужити. Служба проходила в Днiпропетровську, у 30-му окремому навчальному танковому батальйонi, а родина залишилася в Харковi. Перед цим, улiтку 1936 року, був заарештований брат дружини Микола Банний, спiвробiтник Харкiвського iнженерно-будiвельного iнституту.

І ось тепер це позначилося на сестрi. «На роботу, – згадував Петро Шелест, – Любу нiде не беруть, бо вона сестра репресованого за «полiтичними» мотивами брата, мало не «ворога народу». Все ж таки насилу, i це тiльки тому, що я, годувальник, iду до армii, призначили Любу на роботу термiстом на патефонний завод».

Пiд час служби представник особливого вiддiлу дивiзii розпитував Шелеста не тiльки про брата дружини, але i про написану колись брошуру, присвячену молодiжнiй робочiй комунi на прикладi Харкiвського заводу «Серп i молот».

Виявилось, що хтось звинуватив Петра Юхимовича в «лiвацькому ухилi» за змiст загалом зовсiм не небезпечноi брошури. Утiм, обидвi пiднятi «особистом» теми в майбутньому розвитку не мали.

Шелесту пропонували залишитися в кадрах Червоноi армii, але вiн вiдмовився i навiть не пiддався на чинений на нього тиск. Вiн прагнув на завод i був у цьому прагненнi послiдовний.