На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Яса. Том 2» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Яса. Том 2

Автор
Дата выхода
10 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Яса. Том 2" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Яса. Том 2" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Мушкетик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
В центрі роману «Яса» відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, – історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні. Мушкетик змальовує картину цілої історичної доби, прозваної в народі «Руїною». Це був час, коли Україна стає ареною жорстокої боротьби за сфери впливу між сусідніми державами – Польщею, Москвою, Туреччиною. Як своєрідний осередок вольності описує автор Запорізьку Січ, з притаманним її устроєм, побутом і звичаями. У творі не ідеалізується козацьке життя, але автор підкреслює важливе значення Січі, яка упродовж ряду століть залишалася вогнищем і головним гальванізатором визвольних рухів і могутнім щитом проти нападів завойовників.
📚 Читайте "Яса. Том 2" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Яса. Том 2", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiн довго ворочався, мабуть, хотiв заснути знову, а тодi позiхнув широко, перехрестив рота й мовив:
– Чогось менi в головi чмелиться.
– Менi теж, – одповiв Сироватка.
Шевчик хвилю помовчав i позiхнув знову.
– Ми, мабуть, рано вклалися.
Така делiкатнiсть розсмiшила Сироватку, сказав:
– Поснули, як свинi. Трохи що не пiд столом.
– Тодi я поберуся на свое мiсце. – Шевчик пововтузився й сiв. – Он як з-пiд дверей тягне. – Хтось iз козакiв зiтхав у снi, а потiм голосно мовив: «Господи», – й затих.
Десь далеко завив вовк, Мокiй послухав i сказав:
– Мабуть, не скоро.
– А чого ж тодi не спиться? – не погодився Шевчик i встав. Обережно, намагаючись не зачепитися за сирно, рушив до вiкна. Слiдом за ним по стiнi попливла маленька, менша за нього самого, тiнь. Мокiй почув, як вiн тихенько одставив пiдпiрку, торигнув внутрiшнiми вiконницями.
І враз Шевчик чи то скрикнув, чи то зойкнув. Сироватка, що був укрився з головою й знову почав дрiмати, подумав, що кум затявся, перекинувся на другий бiк, але зненацька до нього крiзь кирею, крiзь похлипи сну пробився страшний Шевчикiв шепiт:
– Турки! Турки на вулицi!
Сироватка подумав, що Шевчиковi знову зашумувала в головi пiнна або потемрiло в очах, бо знав: до жартiв кум не здатний.
– А султана не видно? – невдоволено пробурмотiв. – Лягай ото.
– Крий мене сила Божа – турки.
Хтось переступив через Сироватку, почалапав босими ногами до вiкна. Сироватка сiв.
І враз курiнь струснув приглушений крик:
– Турки!
Це було так неймовiрно, що жоден з тих, хто прокинувся, не пiдвiвся. Коли б зараз, на третю нiч нового року, в лютi сiчневi морози, над ними загуркотiло й хтось сказав, що то грiм, у таке повiрили б швидше. Турки й татари нападали на Подiлля, на Слобожанщину, пiдходили до Киева, пiдступали до iнших великих мiст, але щоб вони ввiйшли в Сiч – такого i в згадках не було.
Одначе Сироватка, який прочумався ранiше за iнших, почувши цю звiстку ще з одних вуст, зрозумiв, це – правда. Звичний до небезпеки, до рiшень раптових, голосом хрипким, трохи зчужiлим, але все ж спокiйним, сказав:
– Не галасуй! І зачинiть вiконницю.




