На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги, які нас вибирають» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги, які нас вибирають

Автор
Дата выхода
05 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Дороги, які нас вибирають" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги, які нас вибирають" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Мушкетик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».
Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.
📚 Читайте "Дороги, які нас вибирають" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги, які нас вибирають", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І якийсь моложавий чоловiк розпащекувався на весь автобус, мовляв, як погано жити на Вкраiнi, яке тут все нiкчемне, i речi, й люди, i оцей ось автобус кепський, а ось десь там за кордоном, звiдкiля вiн повернувся, все прекрасне, чудове. Мати слухала-слухала, й раптом – до водiя автобуса: «Зупинiть». Той, либонь, подумав, що старенькiй погано, зупинив, вiдчинив дверi автобуса. І тодi мати до пащекуватого: «Вийди геть з нашого автобуса, вийди, негiднику, iдь у свою Америку, й нехай тебе возять там на хороших автобусах».
І малася, наскiльки це було можливо тодi, незалежно з районною владою. За що й поплатилася. Вона виiхала iз села – переiхала до Вишгорода пiд Киевом, де купила з батьком хатину, аби бути ближче до синiв (мiй старший брат також жив у Киевi) – не оформивши пенсiю. Одразу по переiздi поiхала оформляти пенсiю. І ii оформили – 12 карбованцiв на мiсяць. Їй же як головi колгоспу належала пристойна пенсiя. Але був пункт у законi, що голова колгоспу отримуе ту пенсiю, якщо оформив ii у колгоспi, де працював.
…А потiм, удома, вона гiрко плакала, бо ж i в батька пенсiя була куца – учительськоi пенсii не мав – вчителював недовго, участь у вiйнi в стаж не зарахували – перебував у полонi.
Так вона тiеi пенсii й не отримала.
…Мати вийшла замiж за бiдняка, отож «куркулькою» не була, долi свого батька, деяких братiв, сестри не роздiлила. Їi чоловiка ще довго тримали у вiйську, не тiльки домашню, а й польову роботу по розкиданих по кiлькох мiсцях клаптиках-нивках мати тягнула сама.



