На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги, які нас вибирають» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги, які нас вибирають

Автор
Дата выхода
05 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Дороги, які нас вибирають" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги, які нас вибирають" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Мушкетик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».
Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.
📚 Читайте "Дороги, які нас вибирають" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги, які нас вибирають", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
У хатi живе голова колгоспу, двадцятип’ятитисячник, сухотний робiтник з Чернiгiвськоi музичноi фабрики. Тетяна попросилася до нього домашньою робiтницею, вiн впустив ii до ii ж хати. Вона варила iсти, прибирала, а голова колгоспу колотився по господарству i в нього нiчого не виходило. Господарство розпадалося. І тодi Тетяна почала пiдказувати йому: найперше, навiсь замки на стайнi, бо кожного ранку колгоспники розбирають своiх коней або крадуть лiс продають у Нiжинi, або iдуть у хуру, а колгоспноi роботи не роблять.
Голова прислухався до Тетяниних порад, справи пiшли на краще. Усi в колгоспi знали, хто насправдi керуе колгоспом. Та й сам голова не приховував, чиiми порадами живе i керуеться. А восени, на звiтних зборах, попросив громаду, аби вiдпустила його до мiста, на фабрику, а на голову обрали Тетяну. Люди так i вчинили. Примчало з мiста районне начальство – пiзно, люди й слухати його не хотiли. Бiдолаху ж робiтника виключили з партii.
Може, ще б довго головувала Тетяна, та повернувся з заслання Андрiй i поставив умову – виiхати з села. «Нехай проклята буде земля, з-за неi я карався в далеких краях, вона нiколи не принесе нам добра. Ти як хочеш, а я подамся до мiста».
У Чернiговi вони стяглися на будиночок, обое працювали на музичнiй фабрицi. Андрiй слюсарював, а вночi сторожував. Осiннi ночi довгi, знiчев’я почав заникувати пiд повiтку, де стояли вибракуванi пiанiно та роялi.
Трагiчнiшою виявилася доля Тетяниноi сестри – Ольги. (Довга-предовга коса, печальнi добрi очi, сумовитий голос i тиха пiсня.) Пам’ятаю iхню старосвiтську хату, чисто вимазану долiвку з сонним котом, макiтерку з насiнням на столi.
Також рвала на собi жили, також стягнулася на господарство. Їi чоловiк, Іван, вивчився на водiя, шоферував у колгоспi. Мала сина й дочку. Розпочалася Друга свiтова вiйна. Спочатку забрали на фронт Івана, далi – рити окопи – шiстнадцятирiчного сина, Григорiя.



