На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги, які нас вибирають» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги, які нас вибирають

Автор
Дата выхода
05 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Дороги, які нас вибирають" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги, які нас вибирають" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Мушкетик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».
Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.
📚 Читайте "Дороги, які нас вибирають" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги, які нас вибирають", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
За звичаевим правом iснувало сотнi лiт украiнське село.
Дiд мав дебелу статуру – широкий у плечах, з гордою поставою, владним поглядом, кажуть, закидав на плечi п’ятнадцять пудiв, хоч i дибав на дерев’янцi – одну ногу мав власну, замiсть другоi – дерев’яна ступка зi шкiряним, пiзнiше гумовим наконечником. Менi вiд дiда лишилося одне фото, прислане з Архангельськоi областi, iз заслання, там вiн сфотографований з моiм дядьком Андрiем, також засланцем i напис на зворотi фото – «Льонi та Юрi, внукам, на добро, щастя та добрий спомин вiд рiдного дiда».
Дiд тодi таки одужав. Дуже ж бо був мiцний. Мати розповiдае: не знав утоми, нiколи не упивався, хоч скiльки б не випив, лишень одного разу вдав п’яного, аби довiдатися, як поведеться родина, вони привезли його додому, напоiли чаем, роздягли, вклали в лiжко, а тодi вiн пiдвiвся i розреготався.
Легендою в родинi овiяний дiдiв старший брат, Єпiфан. Давид Бутко, фельдфебель царськоi армii, мав дозвiл одного iз синiв (лише одного) вiддати до офiцерського училища – до фельдшерськоi школи, як тодi ii називали, – i нинi на тому самому мiсцi в Киевi розташоване вiйськово-медичне училище. Готували Єпiфана сiльський пiп та вчитель.



