На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги, які нас вибирають» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги, які нас вибирають

Автор
Дата выхода
05 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Дороги, які нас вибирають" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги, які нас вибирають" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Мушкетик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».
Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.
📚 Читайте "Дороги, які нас вибирають" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги, які нас вибирають", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І вже й двоюрiднi моi по батькiвськiй лiнii пiшли за межу, Григорiй (Гриша), музикант iз сiльського духового оркестру, герой-коханець з поставлених на сiльськiй сценi п’ес, фронтовий снайпер, красень i дотепник, якого чекала в селi з фронту чудесна дiвчина, а вiн привiз iз вiйни ротату, пащекувату кацапку, яка знущалася з нього, била, i якось його мати, тiтка Ганна, сказала моiй матерi: «У Гришi щось було на фронтi, i вона знае про те». Вони гомонiли, вважали, що я сплю на печi, а я почув, i з тiеi однiеi фрази через багато рокiв – одна з моiх найкращих повiстей «Бiль».
Мiй батько – людина розважлива, некваплива, навiть забарна (протилежнiсть палахкiй, швидкiй матерi), полюбляв домашнiй затишок, спокiй, одначе розпашiлi вiтри епохи крутили й жбурляли його по далеких полях. Народжений 1897 року, захопив ще Першоi свiтовоi вiйни, а далi – чотири чи п’ять рокiв громадянськоi. Повернувся з окопiв першоi iмперiалiстичноi, у часи кайзерiвськоi окупацii недовгий час партизанив (посланий у терещенкiвську економiю по друкарську машинку, потрапив у руки до нiмцiв, але вночi хтось зi своiх вiдчинив погрiб), загiн розгромили, вiн втiк до Киева, i там його мобiлiзували червонi, стрiляв по Зеленому, який лiтав на бiлому жеребцевi попереду своеi лави, наступав на Денiкiна, на Врангеля, десь бiля Перекопу був поранений i захворiв на тиф, покинутий у якомусь селi, одужав, i знову його мобiлiзували.
Пiсля громадянськоi вiйни працював у райфiнвiддiлi, а тодi з матiр’ю заходилися лаштувати СОЗ, до них прибилося ще кiлькоро невдатних господарiв, i один багатий, культурний, який i дав лад всьому господарству.



